У будинку серед ірпінського лісу — дві зубні щітки. На підвіконні — портрет Дениса й уламок, який передали побратими. На другому поверсі Яна зібрала стелаж з орденами та грамотами. Історію загиблого воїна розповіло видання hromadske.
Було відчуття, що я теж померла. Коли дуже любиш, віддаєш частину себе. І коли Дениса не стало, та частина пішла разом із ним, — розповідає жінка.
Вони познайомилися в Tinder. Яна свайпнула на фото з хаскі. У Дениса їх було четверо.
Потім з’явився і п’ятий — доберман Арні.
— Для нього собаки стали реабілітацією. Він пройшов АТО, лишився без дому в Луганську. У дворі — сміх, тренування, змагання. Друге-третє місце? Для Дениса це провал, — усміхається вона крізь сльози.
Денис служив у ППО
Денис Сакун служив у ППО, інженерував і навчав. За словами Яни, саме під час його бойових чергувань і завдяки налагодженій ним техніці військові вперше у світі збили російську Х-47М Кинджал.
Пізніше він поїхав на південь — і після його втручання, каже Яна, цією технікою збили три Су-34.
Він був із тих, хто може скріпкою полагодити будь-який злам. Якщо деталі затримувались, знаходив підручне рішення, щоб система не зупинялась.
19 грудня 2024 року вони востаннє говорили телефоном. Уночі — масований обстріл.
— Я перевірила собак і заснула. Думала: мій Денис незнищенний. Вранці подзвонив побратим чоловіка і сказав, що його вже немає — згадує жінка.
Вибір, зроблений 25 лютого
Денис — уродженець Луганська. 2014-го покинув окупацію майже без речей. Звільнився зі служби через здоров’я, працював у ІТ, відкрив бізнес і клявся, що в армію більше — ніколи.
24 лютого 2022-го відвіз сім’ю у безпечніше місце. А 25-го — пішов до військкомату. Повернувся до ППО, спершу працював на С-300.
У січні 2023-го — навчання в США на Patriot, де вивчав програму й за кілька тижнів просився назад — воювати.
Згодом став командиром інженерів, а потім — головним інженером ЗРК Patriot.
Мені здається, посаду придумали під нього — він виріс із будь-яких рамок, — говорить Яна.
Ірпінський будинок пережив обстріли. Денис замінив вікна, прибрав подвір’я, посадив дерева і — 65 туй.
Він просив, щоб я поливала квіти. Я дивлюся на туї, туї — на мене. І якось справилась, — сміється Яна.
Рожеві кущі поодиноко розкидані подвір’ям — подарунки на її дні народження.
Кожен саджанець, і він сам доглядав. Тепер доглядаю я. Це моя терапія.
Пси переживали втрату по-своєму. У день похорону в одного з хаскі стався напад, інші гризлися, хоча раніше ніколи.
Тепер вони зафіксувалися на мені. Арні не відходить. Чують його запах у машині — і шукають хазяїна, — каже Яна.
Найбільше Яні болить, що них з Денисом не було дітей
Вона шкодує, що вони з Денисом не встигли стати батьками.
Якби він здав матеріал у банк, я б народила нашу дитину. Нащадки таких людей мають бути, — зізнається дружина.
Після загибелі чоловіка Яна вийшла на роботу вже через два тижні:
Відповідальність за собак. І бажання не зламатися
На правій руці вона зробила татуювання з портретом Дениса та їхнього добермана Арні, на лівій — таке саме, як у чоловіка.
Жінка створила сад в памʼять про чоловіка
За фахом Яна — дитяча психологиня. Нині навчається працювати з ветеранами й мріє про психологічно-реабілітаційний сад Chief Garden (Чіф — позивний Дениса).
Ідея — створити алею пам’яті, де кожне дерево — на честь конкретного загиблого воїна.
Простір для тиші, рук, землі й розмов, які не завжди можна вимовити вголос.
Я не врятувала свого Дениса, але хочу рятувати душі, які цього потребують. Вони пройшли пекло. Хтось має боротися за них так, як вони боролися за нас, — каже Яна.
Головне фото: hromadske.
Раніше ми вже публікували історію ще одного героя. Він у полоні ділив останній шматок їжі з кішкою. Це — розповідь матері про загиблого в Оленівці.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!