Ремонт машин наосліп! Історія автомеханіка, який втратив зір, але не покликання

Киянин Дмитро Зима робить зауваження підлеглому, що той подав інструмент іншого розміру. І наче й нічого особливого, але зрозумів це автомеханік на дотик.

Востаннє Дмитро бачив цей світ 15 років тому. У руках восьмирічного хлопчика вибухнула запчастина, яку вони лагодили з братом.

Конденсатор — стара запчастина з телевізора. При подачі на нього великої напруги він вибухає.

Тоді він утратив один із пальців і майже повністю — зір. Чоловік каже, що ураз стало темно, він не відчув болю.

Далі шість операцій і цілковита втрата зору у 16. Найбільша мрія — водити авто, як батько, — стає недосяжною.

Роками про автомобілі лише слухав у телефоні. Аж потім із дружиною купили перше сімейне авто, яке лагодити вирішив сам.

Очі бояться — руки роблять. У мене очі не боялися, а робили руки.

Тоді ж незрячого механіка-самоука помічає власник СТО. І береться навчати Дмитра.

Більше заради інтересу. Я просто бачив, як він робив, і коли ми познайомилися, перше враження: що він не сліпий і бачить, як ми.

Обличчя завжди у напрямку роботи, під час розмови — погляд в очі співрозмовнику, майстернею рухається вільно.

Близькі взагалі мене завжди підколюють, що я всіх обманюю і держава мені даремно платить, — жартує Дмитро.

Те, що Діма незрячий, починаєш зауважувати згодом — ледь помітні дотики руками, коли щось оминає, та регулярні зіткнення з предметами.

Читати на тему

Як займатися спортом, коли тобі 84 — історія бабусі з Вишгорода

Бабуся з Вишгорода розповіла про свої тренування на набережній під Києвом та звичку до великих фізичних навантажень після роботи на будівництві.

Утім, це не завадило механікові розібратися в автомобілях настільки, щоб дорости до власного СТО.

Стелажі я ставив, ремонт у кабінеті зверху, ремонт на кухні знизу — теж я робив.

Дмитро може запросто зробити капремонт двигуна — наосліп. Майже все — без допомоги.

Зізнається, ті, хто приходить до нього вперше, довіряють свої автівки незрячому механіку насторожено. Аж поки не побачать у роботі.

Якщо ти любиш те, що ти робиш, то ти займатимешся цим, не дивлячись ні на що. Я вірю в те, що все буде, все повернеться — і буду готовий.

Ось так, незважаючи ні на що, Дмитро і далі розвивається та не припиняє вірити у медицину.

А поки що — все на дотик. І найважливіше, щоб усі речі були на своїх місцях.

Маємо для тебе ще зворушливу історію, що надихає. Незламний ветеран Роман Кашпур встановив рекорд України, самотужки зрушивши з місця 16-тонний літак. 

Можливо, ця історія тобі здається не такою шокуючою, але уяви, що Роман втратив ногу під час війни. 

Потрібно власним прикладом показувати таким-от важкопораненим хлопцям, що ампутація — це лише запис на папері, який ніяк не обмежує, — розповідає ветеран.