Завдяки хлопцям та дівчатам в українській обороні більшість із нас має змогу насолодитися тихою небесною блакиттю, побачити роботу бджілок-трудівниць та сповна вдихнути свіжого, весняного повітря. Але багато з цих відважних — хлопців та дівчат у ЗСУ, ДПСУ, ДСНС, Нацполіції та інших, в колишньому житті мирних людей, — поклали на боротьбу з росіянами власне життя та здоров’я.
Тисячі історій смертей. Десятки тисяч — каліцтв. І кілька таких, які водночас розривають серце та нагадують: не маєш права здатися ти, якщо за життя змагаються вони.
Історія Владислава — одна із таких. Про нього у своєму Instagram розповіли фотографи Костянтин та Влада Ліберови.
Влад — сапер, який добровольцем пішов захищати Україну в перші тижні після повномасштабного вторгнення.
9 серпня дівчина Валерія дізналася, що її наречений підірвався під час розмінування протипіхотної міни. Після довгих годин пошуку вона знайшла Влада в одній із лікарень. Лікарям довелося видалити йому очі.
Владислав втратив очі, захищаючи нашу країну.
Хлопець дивом залишився живим, але вирішив не здаватись. Вони обоє — Владислав та Валерія — вирішили йти своїм шляхом до кінця, попри слова, які для іншої людини могли б стати вироком.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Костянтин і Влада Ліберови (@libkos)
Допис, поширений Костянтин і Влада Ліберови (@libkos)
— Сьогодні вони дізнаються про усі можливі експериментальні способи відновлення зору. Це буквально майбутнє, як з комп’ютерної гри: до головного мозку завдяки електроніці під’єднуються камери, які передають інформацію на мозок, — пишуть Ліберови.
Війна показала нам самим та всьому світові незламний характер українців. І історія Влада — саме така.
Понад дві тисячі надскладних операцій на очах зробили медики однієї з дніпровських лікарень за рік повномасштабної війни. У день хірурги роблять щонайменше десять операцій.
Завдяки сучасному обладнанню та досвіду лікарів, навіть попри складні поранення чи ураження полум’ям, вдається зберегти пацієнтам зір. Видаляти око доводилося лише в кількох випадках.
Бойовими пораненнями очей у Дніпрі займаються з 2014 року. І з того часу на рахунку лікарів — понад дві тисячі складних операцій. Зір повертають майже завжди, хоча були випадки, коли поранені хлопці проводили в полоні без належного догляду по сім місяців.
Зазвичай пацієнтам роблять по дві – три операції, а потім вони мають час на відновлення та повністю одужують. Інколи військові навіть знову повертаються до лав ЗСУ.
І таких історій — багато! Розповідь про родину, членам якої вдалося повернути зір після вибухової хвилі, читай у матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!