Сховище горить, а на вулиці обстріл: історії маріупольців, яким вдалось врятуватися після трагедії в Драмтеатрі

Маріупольці зараз розпорошені по світу. Комусь вдалося врятуватись, а хтось досі лишається в окупації. Однак не багато хто вижив після обстрілу Драмтеатру, де довгий час переховувались місцеві.

На фото його ще звичний для маріупольців вигляд. Тоді не було ані обстрілів, ані окупантів у їхньому місті. Проте тепер все змінилося, особливо після 16 березня, коли у Драмтеатр прилетіла російська ракета, яка не зважала на величезний напис поряд: “Діти”.

Довгий час актор Сергій Забогонський разом зі своєю дружиною організовували всі необхідні процеси, щоб бомбосховище театру було безпечним місцем.

Дотримувались усіх правил безпеки, закривали на ніч будівлю. В останні дні її існування у звичному вигляді почали забарикадовувати усі входи, щоб убезпечити мешканців сховища.

Однак усі ці заходи безпеки не врятували від російської ракети, яка прилетіла прямісінько у залу для глядачів. Прицільний удар зруйнував усі колись знайомі обриси будівлі та забрав щонайменше 300 життів.

Точну кількість загиблих досі не вдається підрахувати, оскільки завали до кінця не розібрали, а окупанти вже почали влаштовувати там танці на кістках.

Читати на тему

Маріуполь сьогодні: українців годують обіцянками, а “своїм” дарують вцілілі квартири

Дивись, як маріупольці живуть лише фейковими обіцянками Кремля та що зараз відбувається в окупованому місті.

Сергій Забогонський пригадує, що тоді, 16 березня, коли розмовляв з дружиною в електроцеху, раптово почув звук вибуху. Усе, що встиг помітити, — це те, як на нього та його кохану летять металеві двері.

Вибратись намагались як через сцену, так і через підвал, усе було завалено. Жінка лише пізніше поділилася, що бачила, як над трупом одного чоловіка плакала його дружина.

Бачила смерть на власні очі й інші жителька Маріуполя Марія Родіонова. Дівчина разом з двома собаками та котом намагалася евакуюватись через “зелений” коридор. Однак його не погодили, тому лишилась жити біля місця збору — у Драмтеатрі.

У той трагічний день дівчина лишила тварин біля речей, а сама пішла добувати хоч якусь їжу та воду. У той час, коли відбувся вибух, було багато людей на вулиці, як і сама Марія. Її врятував чоловік, який прикрив дівчину.

Сама вона може згадати лише звук літака та свист, а потім потужний вибух, після чого певний проміжок часу просто випав з пам’яті. Лише коли отямилась, то побачила чоловіка, якому була потрібна допомога.

Через це Марія пішла шукати свою аптечку, а потім зрозуміла, що її речі та єдині найрідніші створіння у світі стали жертвою ворожого обстрілу.

Десь голосно кричала жінка. Чи то її син, чи то чоловік зайшов до театру перед вибухом. Вона кричала: “Навіщо ти туди пішов? Що мені тепер робити?”

Тоді прийшло рішення шукати шляхи з охопленого бомбардуваннями Маріуполя. На знеболювальних та заспокійливих дійшла до Бердянська, звідки дивом виїхала на підконтрольну територію, неодноразово дорогою непритомніючи.

А раніше ще одна мешканка Маріуполя розповіла, як тікала від російських танків у Драмтеатр. Читай історію Марії Кутнякової, яка вижила під час бомбардування.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!