Томочка. Дружина генія: про любов довжиною 50 років і мрію головного скульптора її життя

Раніше він виходив на другий ярус будинку і з посмішкою махав рукою туристам. Його дім став візитівкою Луцька — це той саме Будинок із химерами. Нині, після його смерті, надбання береже дружина скульптора — Тамара Головань. 

Ми потрапили на її обійстя, як і решта сотень туристів — пройшли пішки старою частиною міста. Від Луцького замку — до костелу святих апостолів Петра і Павла, і далі старенькими вузькими вуличками майже до берега річки Стир. Тут і розмістився Будинок скульптора Миколи Голованя.

Вхід на територію вільний, та всередині на роздруківці є QR-код на підтримку пам’ятки. 

Будинок із химерами у Луцьку: історія однієї родини

Всередині двору — сила силенна скульптур. Громадяться одна на одній, десь стоять просто серед дороги, і між ними маневруєш, подібно до авто у київських заторах. Сотні людей заходять на подвір’я, снують між десятків талановитих робіт і йдуть далі — зігріватися місцевими наливками чи смакувати густий бограч. 

Барельєфи, погруддя, статуї, масивні колони й скульптури міфологічних персонажів — усе це ніби нависає над тобою, звужує простір, тисне з усіх боків. І все — надзвичайно тонка мистецька робота, хоча вкупі створює відчуття творчого хаосу. 

Фото: Вікна-новини

— Я нічого тут не рухала, — каже літня жінка з палицею, яка зринула поряд дещо несподівано й безшумно. 

Так, це, безсумнівно, вона, дружина митця — Тамара Головань. 

Він називав її ніжно — Томочка, а в шлюбі подружжя прожило 50 років. З розповідей стає зрозуміло, що вона стала його тихою гаванню — обожнювала кожну роботу, берегла спогади про її створення, і по смерті генія саме вона взялася піклуватися про творчий спадок митця. 

Фото: Суспільне.Луцьк

Та на восьмому десятку років робити це напрочуд складно. Повільно крокуємо подвір’ям, пані Тамара розповідає про кожну роботу — з любов’ю, трепетом і щемливим поглядом. Вона могла б бути екскурсоводом у цьому музеї просто неба, та здоров’я і вік даються взнаки. 

— Дивіться, це наш король Вітовт, ви ж знаєте, його корона загубилася дорогою (легенда про корону князя Вітовта Великого — ред.), то він (Микола) зробив йому корону, відновив справедливість. Він був дуже великим символістом, — тихо говорить Тамара. 

Скульптура Вітовта/М.Головань

Тут багато постатей, пов’язаних із Луцьком. 

Читати на тему

Коли стіни — ніщо перед ракетою, людина стає захищати свій світ: скульптор Костянтин Зоркін про життя мистецтва на війні

Розмова про те, як мистецтво змінюється під впливом війни та водночас набирається сил, щоб і в її хід внести корективи та увічнити пам’ять про цей непростий час.

Йдемо далі. Роздивляємось не першу прекрасну скульптуру жінки. Ідеальні пропорції, часів Відродження, плавні лінії з каменю, широкі стегна, красиві груди, романтичний погляд. Він любив жінок, визнає Томочка. З каменю зробив, звісно, і її постать. 

Повільно підходимо до горельєфу на самому будинку скульптора — там зображена вся сім’я: Микола, Томочка і двоє дітей (син Микола і донька Наталя). Особлива гордість родини. 

Сам будинок — складний, з маленькими вузькими вікнами, але з колонами, ліпниною, балконом і незліченною кількістю скульптур. Пані Тамара запрошує всередину, спираючись на палицю, веде мене до будинку. А це — і майстерня, і родинне вогнище, і (колись) місце, де збиралися друзі. Колись, бо зараз дім потребує реконструкції. 

Колаж: Вікна/Суспільне.Луцьк

Волога й холод торкнулися асамблейної кімнати — саме там хотів приймати гостей Микола Головань. Стеля приміщення подекуди обвисла, дерево перегнило, тут потрібна рука майстра. 

Найбільша за площею кімната — майстерня — у напівмряці. Там і досі стоять незавершені роботи митця, старі будівельні конструкції, немає підлоги. Та й сам будинок не опалюється. 

Попри це, дружина Тома живе саме в ньому. Каже: відчуває відповідальність за цей дім.

Це мав бути мистецький вернісаж її Миколи. 

На подвір’ї — зачинена ось уже кілька років кузня, де мали навчати молодь ковальській справі. Ця історія теж недописана, вона обірвалась разом із життям сина Миколи Голованя у 2005 році. 

Попри вік, Томочка багато розповідає про молодість скульптора, згадує роки совєтів і сотні робіт, що пройшли крізь його руки — від монументів героям-захисникам до ексклюзивних надгробків. Та роботи справжньої гордості Миколи Голованя — на його власному подвір’ї. Пильнувати й берегти їх тепер мають дружина й донька митця. 

Томочка. Дружина генія: про любов довжиною 50 років і мрію головного скульптора її життя / 4 Фотографії

Обидві чекають на завершення війни, бо нині навіть рук хлопчачих немає, щоб допомогти з очищенням скульптур і реконструкцією будинку. Крім того, подібні роботи — величезні витрати. Потрібні мішки грошей, каже пані Тамара.

Ми завершуємо знайомство з родиною митця вже на заході сонця. Ще раз обходимо талановиті й витончені скульптури на подвір’ї, а мене не залишає думка: 

Часом мистецтво живе, допоки живий митець. А далі воно повільно вмирає. 

Фото: Вікна-новини

Щоб утримувати садибу та доглядати за творчим доробком Миколи Голованя — потрібні десятки рук, які вміють і прагнуть берегти цю спадщину. А поки Томочка Головань водить небайдужих на кшталт мене цим храмом мистецтва і розповідає, яким був її Коля, головний митець її життя.

Післямова. Оглядаючи будинок і двір скульптора, раз у раз дивуєшся: “А коли ж він жив?”. Складалося враження, що скульптор не припиняв працювати ні на мить. Тільки його будинок із химерами містить щонайменше 500 скульптур. А ще десятки робіт для місцевого парку, виготовлених на замовлення барельєфів та постаментів, сотні пам’ятних знаків. 

Жити поряд із митцем понад пів століття, бути його підтримкою і розрадою у хвилини горя, відчаю та зневіри, берегти пам’ять про нього та боротися, щоб його ім’я не забули — мабуть, саме такою є  справжня любов. 

Редакція звертається до небайдужих українців. Якщо ви маєте змогу допомогти пані Томі у реконструкції пам’ятки, а також збереженні творчого доробку Миколи Голованя, Вікна-новини готові надати контакт родини.

На тлі війни мистецтво гасне непомітно. Допоможемо зберегти його разом! 

Часом мистецтво може зцілювати. Читай, як жінки та матері, що переживають втрату рідних на війні, знаходять втіху у живописі. 

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!