На війні ти не особистість, а функція: історія бойової медикині Мауглі про ставлення до смерті на фронті

Чи можна перемогти у кожній битві? На жаль, бойовим медикам не завжди це вдається, попри те, що кожного разу — це боротьба за життя.

Бойова медикиня та фотографка на псевдо Мауглі говорить, що це найскладніше усвідомлення за весь час повномасштабної війни. Щоразу вона та її побратими борються за кожного військового, але іноді трапляються травми, несумісні з життям.

Коли вчишся, тобі кажуть, що ти маєш пам’ятати — врятувати всіх не зможеш. Не знаю, наскільки це допомагає на практиці, але чітко можу сказати, що не бачила хороших лікарів без емпатії.

Та якби не було тяжко втрачати своїх пацієнтів, про своє життя медикиня говорить значно простіше та навіть трохи раціонально. Мауглі впевнена, що лікарів варто лишати на стабпункті, а евакуацією мають займатись саме бойові медики — такі, як вона сама.

Чому так? Усе доволі просто — лікаря з великим досвідом важче знайти. Тож їх у підрозділі Мауглі не долучають до евакуації.

Хоч би як це жорстоко звучало, але мене замінити набагато простіше, ніж нашого анестезіолога з тридцятирічною практикою.

Тому не дивно, чому Мауглі про своє поранення так спокійно розповідає. Говорить, що навіть часом трохи незручно, оскільки бачила вже стільки всього, що куля та шрапнель видаються не такими страшними.

Так з часом звикла вона і до звуків вибухів та обстрілів. Колись медикиня здригалась, коли чула наближення літака, зараз — лише, коли розуміє, що це авіаобстріл.

Жодні бліндажі, якщо це прямий удар, не врятують. Подивіться, які кратери залишаються після бомбардувань.

Та після цих слів задумливо додає, що, звісно, у разі непрямого влучання шанси вижити все ж є. Однак на війні немає певної схеми, яка допоможе рухатись далі. Кожен план може зірватись будь-якої хвилини, тому доводиться вчитися швидко ухвалювати рішення — кидати машину чи бігти за пораненими у сіру зону.

Читати на тему

Ангели ЗСУ: як працюють бойові медики на передовій

Вони дають друге життя бійцям: як працюють медики на полі бою — дивись на Вікнах

Несподіванкою стала для Мауглі й ситуація в тилу. Медикиня зізнається: думала, якщо почнеться повномасштабна війна, то все буде значно гірше.

Я чекала на повний фолаут та килимові бомбардування з перших днів війни.

Проте моральний дух вдається тримати на вражаючому рівні навіть за надзвичайно складних ситуацій. Навіть для тяжкопоранених медики завжди намагаються зробити щось, що підніме настрій.

Наприклад, у запасі завжди є новенькі шкарпетки. Звісно, усі вони з яскравими та кумедними малюнками, щоб поки боєць обирає собі який до смаку, він відволікся від свого болю.

Мауглі також пригадує, як на Великдень волонтери намагались привезти для військових особливі дарунки. Тому кожен, хто сидів з пораненням, також тримав у руках пасочку.

І ось картина: у машині сидять бійці з різними пораненнями — у когось голова перев’язана, у когось нога, у когось крапельниця. І у кожного в руках пасочка. Це епічне було полотно.

Бійці теж часто тішать медиків своїми цікавими розмовами. Так колись один парубок дуже просив побратимів не розбирати без нього трофейний рюкзак ворога. А ось військові з легкими пораненнями чи контузіями здебільшого відмовляються від госпіталізації та повертаються на позиції.

Мауглі теж сподівається швидше одужати та повернутись до своїх побратимів, оскільки відчуває, що потрібна їм.

На війні ти не особистість, а функція. А я зараз ні там, ні там. Ніби застряєш у цьому проміжку, і важко від думки, куди доведеться повернутись. Але при цьому гостра туга за своєю зграєю.

Деяким медикам доводиться проходити усе разом з нашими бійцями від бойових дій до полону. І кожна їхня розповідь крає серце! Читай історію бойової медикині про російський полон.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!