Повномасштабна війна Росії проти України зруйнувала та скорегувала сценарії життя мільйонів людей. Хтось залишився в країні та боронить її від окупантів, хтось — втратив у війні все, що було, а хтось — рятувався за кордоном України.
Проте останнім теж не завжди щастить — не варто думати, що життя українських біженців стає кращим лише тому, що вони не прокидаються від повітряних тривог чи вважати, що там їхньому життю нічого не загрожує. На прикладі киянки Руслани Фадєєнко стає зрозуміло: деколи навіть відстань від російських ракет не рятує твоє життя від вбивць та гвалтівників.
Жінка розповідає: на виїзді з України наполіг її чоловік, який переживав і за дружину, і за маленьку 11-річну доньку Кіру.
Добиралися вони важко: потяги були настільки переповнені, що люди їхали стоячи. Лише на одному пункті перепуску їх протримали близько чотирьох годин.
Уже перетнувши кордон з Угорщиною стало легше — знайомі відвезли їх до італійського міста Лотано. Через три дні вони знову вирушили у дорогу — до міста Барбето, де Руслану з дочкою прийняла сім’я Марчизо.
Вони були добрими до нас, привітними, всяко допомагали. Навіть кімнату дали з окремим виходом.
За деякий час і дочка Кіра, і сама Руслана відчули себе недобре: тест підтвердив Covid-19. Жінка розуміла, що підхопили вони небезпечний вірус саме у потязі, де ніхто не думав ні про дистанцію, ні про маски.
Жити у сім’ї, де перебувала важкохвора на онкологію жінка похилого віку стало незручно, хоча італійці й заспокоювали та допомагали українцям. Все ж, Руслана з дочкою вирішила переїхати в інше місто — більше та зайнятіше, адже у Барбето не було ані мовних курсів, ані роботи.
Вона та її чоловік Денис разом знайшли італійського волонтера із містечка Монсо, який хотів прийняти у себе українську сім’ю. Він також писав, що має дружину та маленьку дитину, тож сумнівів у жінки не викликав.
А коли він перевіз нас до себе у будинок, ми зрозуміли, що перед нами щонайменше брехун. Ніякої жінки не було.
Перша ніч в його домі, — згадує Руслана, — була жахливою: він вимагав інтимної близькості. Жінка боялася і за себе, і за доньку Кіру, тож одразу подзвони волонтерці. Їм пообіцяли допомогти.
На того “волонтера” це трохи вплинуло, адже він боявся відповідальності перед законом. Попри це, жінка боялася його злих поглядів у свою сторону та сторону маленької доньки.
Незабаром Руслану та Кіру перевезли до місця, де біженці чекали на розселення. Їм не щастило: спочатку їх просто не міг ніхто прихистити у себе, бо уже багато українських родин переїхало до Італії. А згодом одна італійська аристократка зголосилася допомогти — за умови, що Руслана буде працювати домогосподаркою у неї.
Пошуки житла продовжувалися, доки не з’явився Джованні.
— Він був добрим і ласкавим до дітей. Вчив Кіру грати у волейбол. Загалом, всіляко намагався нам допомогти.
Коли дочка поскаржилася, що Джованні торкається її руками та цілує в щоку, я була надто зайнята питаннями виживанні у чужій країні, тож скинула це на італійський темперамент.
Згодом інші матері помітили, що цей чоловік не лише торкається усіх дітей, а фотографує їх без дозволу батьків, що заборонено законом. Про цей інцидент розповіли волонтерці Тетяні, яка родом з України та допомагала землякам в Італії.
Вона розпитала про Джовані у своїх колег, а зрештою — пішла до поліції. А там виявилося, що Джовані — серійний педофіл, який уже двічі був засуджений за розпусту дітей.
Він представлявся працівником цивільного захисту. Та коли я запитала у своїх знайомих, чи вони працюють з ним, то виявилося, що ніхто його не знає.
Далі було ще страшніше: у соціальних мережах Джованні було знайдено багато фото українських дітей, зроблені без відома батьків. Руслана побачила там і свої з дочкою фото. Їх долучили до справи.
І один із головних питань поліції було: Невже ви не бачили ставлення цього чоловіка до вашої доньки?
— Та я була в такому стані, що будь-яке доброзичливе ставлення сприймала нормально, адже багато людей хотіли допомогти нам.
Найімовірніше, цей чоловік не відчував як такої любові до ближнього та не керувався бажанням допомогти. Він просто скористався тим, що до Італії приїздять саме жінки та діти, до того ж — вони не знають мови та місцевих законів, не мають до кого звернутися за допомогою.
Італійська волонтерка Іларія розповіла, що із Джованні вона познайомилася у WhatsApp. Вони не перевіряли інформацію, яку надавав цей чоловік лише тому, що з такою кількістю біженців вони раділи будь-якій допомозі.
За час роботи у групі волонтерів він влаштував три сім’ї. Проте, є було три “але”:
Саме за це його виключили із групи волонтерів, каже Іларія. Відомо, що його уже неодноразово затримували та ув’язнювали. Але щоразу, коли він виходив на волю, його хвороба знову загострювалася і він вигадував нові способи, як наблизитися до дітей.
Рexels
Він в мережі представлявся жінкою і шукав роботу няні. Коли дзвонили, то казав, що ця жінка вже знайшла місце, а він може.
Одна сім’я його запросила. Якось батьки зайшли додому: дитина сиділа на руках, а Джованні робив неоднозначні дії. Його відразу відвезли в поліцію. Зараз він під слідством, в ізоляції.
Тож якщо ти також опинилася (-вся) в іншій країні через війну, не соромся просити посвідчення волонтера, завжди уважно приглядайся до всього, що відбувається навколо тебе. А якщо тебе цікавить, які умови для біженців надає та чи інша країна — читай наш матеріал.
Читай наш Telegram — ми збираємо там найцікавіші новини!