Їхній білий фургон з червоним хрестом просякнутий різким трупним запахом. Це страшний та водночас реалістичний запах війни. Його підлога покрита личинками від трупів.
Однак Артур та Денис на це вже мало зважають. Їхня головна задача щодня — винести мертвих з цієї страшної війни. Так хлопці самі говорять про свою роботу.
Серед покинутих траншей, вирв від розірваних бомб, а також уламків снарядів та колишнього життя мирних людей, молоді парубки шукають тих, хто загинув у цій жорстокій війні.
З першого погляду важко розпізнати, ким була ця людина. Цивільним, який хотів жити у себе вдома. Військовим, який захищав свою Батьківщину. Або ж загарбником, який прийшов на чужу землю.
Під звуки вибухів та стрілянини, попри усі небезпеки, Артур та Денис розпочинають свою роботу на нещодавно деокупованій території. Їх справа починається із повідомлення — десь там залишились загиблі.
Потім Денис піднімає у небо безпілотник з камерою, щоб зрозуміти, де знаходяться тіла, а де — можуть бути міни. Це одна з безлічі небезпек, яка чатує на хлопців на кожному міліметрі звільненої території.
Відступаючи, росіяни замінували будинки, інфраструктуру і навіть трупи.
Тож після того, як вдається виявити тіло, потрібно перевернути його гачком. Вже потім можна наблизитись до померлого. Проте йти можна лише одягнувши попередньо каски та бронежилети.
Під час зустрічі з померлим розпочинається найскладніше. Якщо тіло обгоріло, то його непросто відрізнити від дерева. Тож доводиться чимало часу витратити, щоб зрозуміти, чи людина це була взагалі. Іноді в ідентифікації допомагають кістки, або ж особисті речі загиблого.
Також вони часом дають розуміння, ким була ця особа. Іноді це може забрати кілька годин, щоб скласти рештки життя у цілісну картину.
Потрібно кілька годин, щоб виконати це делікатне завдання, — відновити кожну частинку того, що колись було людським життям.
Коли усі уламки існування живої людини зібрані, загиблих можна відправляти у морг. Якщо це тіло противника, то його пізніше передадуть на обмін. Тобто це дасть можливість повернути своїх загиблих з вічного ворожого полону.
А якщо це хтось зі своїх, то Денис з Артуром, як правило, намагаються особисто відправити в останню путь українських героїв.
Я розумію, що ми робимо хорошу роботу, і це мене трохи мотивує і дає віру в те, що війна скоро закінчиться, — наостанок говорить Артур.
Хлопці діляться, що попри чимале емоційне навантаження у їхній роботі є свої моральні переваги — відчувається полегшення від того, що людина нарешті повернулась з війни.
За смертю завжди йде нове життя. І так по колу. А ось приходити новим душам на нашу планету допомагає Ганна. Читай історію завідувачки акушерського відділення, яка під звуки сирен допомагає малюкам з’являтись на світ.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!
Головне фото: BBC