Українська молодь, яка виросла на російсько-українській війні, відрізняється особливою свідомістю, патріотизмом та любов’ю до Батьківщини.
На їхніх очах творилася історія, вони відчували на собі весь біль Майдану та подій 2014 року, і от, вони нарешті можуть творити історію незалежної України власноруч.
Прикладом може бути історія Максима Бевзи, який за свої 19 років встиг отримати більше здобутків, ніж хтось за усе життя.
Максим очолює Хмельницький осередок ГО Спілка молоді України, є лауреатом премії Верховної Ради України за внесок молоді в розвиток парламентаризму та місцевого самоврядування, колишній добробатівець.
А зараз він захисник України та рятувальних українських життів — бойовий медик. Історію здобутків 19-річного Максима та про його шлях на фронт читай далі.
Лідер ГО СУМ: свідомість прищеплюють з дитинства
Перше звання Максим отримав вже у 15 років — голова Хмельницького осередку Спілки молоді України. Довірили таку відповідальну посаду хлопцеві не дарма.
Патріотизм для хлопця — це саме життя, адже так його виховували батьки й такі цінності тепер керують його діями.
Він змалечку ходив з батьками на всі заходи від СУМ, а коли відчув у собі сили, поступово став займатися вихованням дітей та молоді у військовому та патріотичному руслі.
Максим, Госпітальєри, 24 лютого: шлях на фронт
Сам Максим Бевза ніколи не мріяв стати військовим, однак він, як і вся українська свідома молодь, яка виросла під час війни, розумів, що коли ситуація погіршиться, доведеться бути до цього готовим.
Тому поступово Максим разом з однодумцями готував себе до невідворотного повномасштабного вторгнення.
Так, поміж навчанням на факультеті туризму у 2021 році хлопець активно почав проходити спеціальні курси з тактичної медицини в Дніпропетровській області.
Оскільки організовані ці курси були на базі медичного добровольчого батальйону Госпітальєри, Максим познайомився там з новими людьми, які стали йому справжніми друзями.
Вже за рік разом з ними він зустріне перші ворожі удари артилерії на Донеччині, які свідчили про початок повномасштабного вторгнення.
Потрапив Максим на один із найгарячіших напрямків не у складі ЗСУ, адже після закінчення курсів йому відмовляли через неповноліття.
За тиждень до вторгнення окупантів Максима відправили на перше бойове завдання поблизу Мар’їнки разом з іншими Госпітальєрами.
Хоч тиждень перед самим наступом видався не дуже важким, хлопець помітив, як повітря наповнювалося атмосферою великої війни, яка сунула на Україну грозовою ордою російських загарбників. Максим мав рацію, вже 24 лютого о п’ятій ранку його розбудили гучні прильоти артилерії.
Здавалося, що росіяни стріляли з усього, що в них є, не жаліючи боєприпасів. Довелося з підрозділом перебазуватися до іншого місця.
Після дислокації у Дніпропетровську область юнака відправили додому, в рідний Хмельницький, та пробув він там не довго. Хоч фактично Максима відправили подалі від фронту, саме вдома він знайшов спосіб, як може туди потрапити.
Бойовий медик: нова місія
Один із друзів запропонував 18-річному хлопцеві долучитися до Харківської окремої бригади тероборони як бойовий медик.
Максиму вистачило кількох секунд, щоб подумати над пропозицією, і вже наступного дня через свій районний ТЦК та СП призвався до війська. Саме так він потрапив на Харківський напрямок.
Розуміння, що Харків буде одним з пріоритетних напрямків просування ворога, стимулювало юнака вчитися швидше та старанніше, щоб рятувати побратимів під ворожими обстрілами.
Окрім медичної валізи, моє бойове екіпірування майже нічим не відрізняється від воїнів. Проте мій мозок постійно аналізує та вираховує десятки варіантів проведення евакуації пораненого.
За реальних бойових обставин Максиму допомогло те, що за плечима він вже має низку пройдених курсів та практичних занять із тактичної медицини, однак трапляються різні ситуації.
До прикладу, надаючи допомогу, хлопець намагається всіляко відволікти постраждалих історіями. Однак одного разу й сам розгубився, тож важкопоранений військовий розрядив атмосферу анекдотом, після чого Максим швидко зорієнтувався.
Страх — це нормальне явище, але я ніколи не даю своїм емоціям заволодіти розумом, — ділиться Максим Бевза.
Зараз він має досить багато фактичного досвіду роботи під час бойових дій, тож йому доручають проводити заняття з медиками-новобранцями.
Живе зараз хлопець із девізом: “Вогонь запеклих не пече!” Й у найскладнішу мить бойових дій думає лише, як врятувати хлопців та дівчат. Адже він — частина великої родини патріотів і має виконувати свою функцію.
Втілення демократії: нове покоління з новим баченням України
Минулого року Верховна Рада України проводила конкурс, де учасники мали поділитися своїм баченням майбутнього та розповісти, який внесок вони зробили в розвиток парламентаризму та місцевого самоврядування.
— Демократія має бути в пріоритеті роботи будь-якого посадовця. Адже ми — європейці та частина цивілізованого світу. Цим і маємо керуватися під час захисту своєї країни та в побудові місцевих органів самоврядування, — таку думку висловив у роботі юнак.
Серед сотень учасників обрали лише десять переможців, серед них опинився і Максим Бевза. Наразі у кошику здобутків ця нагорода є найціннішою, однак точно не останньою.
А доки хлопець рятує життя інших та захищає Україну, вдома на нього чекають любляча родина та наречена.
Зараз чи не найгарячішим на карті бойових дій є місто Соледар. Яка ситуація в Соледарі зараз та що тобі варто знати про місто, читай у матеріалі.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.