Вирішив, що потрібно воювати — інакше б не зміг! Вражаюча історія захисника Юрія до Дня українського добровольця

Вони були першими, хто зустрів ворога, коли той переступив поріг нашої держави. Вони були першими, хто зміг дати йому відсіч. Вони вже дев’ять років стоять на обороні України та не збираються відступати.

Історія українських добровольців бере свій початок ще з часів існування Київської Русі. Та вона вийшла на новий рівень розвитку, коли Росія спочатку окупувала Крим, почала бойові дії на Донбасі, а згодом пішла у повномасштабний наступ на всю територію України.

Однак їй знову стали на заваді ті, хто зібрав всю свою мужність та, попри відсутність досвіду, став на захист Батьківщини. Багато з них захищають нас на небі. Але інші сьогодні продовжують боронити нашу державу та свободу її народу. І саме 14 березня заведено вшановувати мужність та героїзм українських добровольців.

До Дня українського добровольця розповідаємо тобі історію одного з них.

Історія добровольця Юрія

Його звуть Юрій, і родом він з Сумської області. Чоловік вже довгий час жив у Києві та до 24 лютого 2022 року працював івент-менеджером.

Однак повномасштабне вторгнення для нього не стало несподіванкою. Юрій бачив та аналізував все. Тому й вирішив підготуватись до майбутньої битви.

Як розповідає сам чоловік, зустрів повномасштабну війну вже з повною амуніцією та власним бронежилетом. Тому, як тільки дізнався, що рідні для нього землі під ворожим вогнем, долучився до добровольчого формування та почав виконання завдань.

Дуже переймався за родину, але мав певні завдання, які не міг вже не виконувати.

Перший бій Юрія відбувся одразу у Київській області, у селі Лук’янівка. Тоді чоловік з побратимами був у складі багатьох груп, з якими й пішли на штурм населеного пункту, щоб звільнити його від окупантів.

Мирні жителі одразу після деокупації почали розповідати, які жахи їм довелось пережити. Тому зупинитись на шляху до звільнення усіх українських земель Юрій не міг, тож продовжив службу.

Читати на тему

”Якби був повільнішим, то помер би”: історія першого бойового виходу на близький бій військового Ігрока

Ледь не загинув на бойовому виході: розповідь військового Ігрока.

Чоловік про мотивацію піти на фронт говорить досить просто, адже не розуміє, як можна було вчинити інакше.

Вирішив, що потрібно воювати — інакше б не зміг. Мене б воно зсередини знищило, напевно, що я тут, а мої друзі — десь там.

Тому чоловік вирушив із побратимами виконувати завдання на Південному напрямку, а потім на Донеччині. Та за десять місяців серед добровольців Юрій зрозумів, що прагне більшого, тому вирішив долучитись до лав ЗСУ.

Добровольці — це як низові козаки. Вони прийшли, виконали завдання та втекли.

— Інша справа — регулярне військо, коли кожен має свій сектор оборони та регулярно виходить на контакт з ворогом, — пояснює боєць. 

Чоловік говорить, що не прагне зупинятись, поки не досягне кінцевої мети — перемоги України. Юрій впевнений, що необхідно закінчити з війною назавжди, щоб цього не довелось робити нашим онукам та дітям.

Добровільно став на захист України й Олександр Александровський. Однак вирішив приєднатись до ТрО. Читай історію стоматолога-парамедика з Маріуполя.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!