Боєць Вано розкрив слабкі сторони російських пілотів

Тактика РФ на полі бою — більше не загадка. Наші захисники збивають російську авіацію навіть вночі.

Своїми спостереженнями поділився боєць ЗСУ на псевдо Вано. Чоловік розповідає, що українські військові зараз намагаються детально вивчати тактику ворога. Проглядати відео, які викладає противник, та читати книги, якими він керується.

Вано говорить, що помітив, як починаючи з квітня тактика ворога у повітрі змінилась і він все менше часу намагається знаходитись у зоні ураження.

Таким чином війська противника намагаються зменшити свої й без того колосальні втрати на полі бою.

Підлітають до лінії зіткнення, задирають ніс літака чи гелікоптера, випускають реактивні снаряди та намагаються максимально швидко вилетіти із зони ураження.

Відповідно, час роботи ворога у повітрі та його видимості скорочується до 10-15 секунд. У цей період Вано необхідно вибігти, навестись на ціль та зробити пуск.

Чоловік ділиться: перша реакція після крику піхоти “повітря”, коли всі намагаються сховатись в окопі, у нього інша. Вано навпаки необхідно вибігти та швидко шукати літак чи гелікоптер противника.

Мають бути максимально хороші реакція, слух та зір, щоб на відстані п’яти кілометрів знайти свою ціль.

Вано іронічно розповідає про свої робочі будні. Каже: йому потрібно лише прокинутись, вмитись випити кави, збити ворожий літак, повернутись та лягти спати.

Читати на тему

Тяжко працюють, бо мають важливу мрію. Історія мінометників із Мелітополя

Про роботу мінометників, які мріють першими зайти у своє звільнене місто.

Та насправді його робота вимагає чималої витримки, зокрема й психологічної, оскільки заклик до бою може прозвучати у будь-який момент — не важливо чи це ніч, чи день.

Захисник говорить, що один з найбільш пам’ятних боїв стався в середині квітня опівночі у Гусарівці. Тоді піхота повідомила, що до позицій летять ворожі гелікоптери, часу для приготувань не було, тому вибігли, у чому були вдягнені.

Розвертаємось у бік гулу гелікоптерів, нічого не бачимо — темрява, а тепловізорів немає. Стояли, як сліпі котята в полі.

Пощастило, що коли ворог відкрив вогонь, то світло від вибухів підсвітило місцевість та видало положення повітряних цілей. Після цього українські захисники одразу зрозуміли, куди потрібно цілитись.

Залишалось лише навести зброю в ту темряву, де було видно спалахи в останній раз, захопити ціль та вистрілити. За п’ять чи сім секунд піхота по рації кричала, що ворожий гелікоптер палає.

Так хлопці вкотре поповнили здобутки свого підрозділу, що вже налічує 15-16 збитих ворожих цілей. Серед них, зокрема, гелікоптери та літаки Ка-52 і Су-25.

Таким чином з кожним боєм вдається боротись не лише з ворогом, але й зі страхом. Вано ділиться, що перестав боятись російську авіацію у той момент, коли біля Первомайська його підрозділ потрапив під ворожий обстріл.

Українські військові тоді якраз завантажувати снаряди, щоб відправити їх на бойову позицію. Кілька разів біля них ворожий винищувач скидав бомби, але постійно хибив і не міг влучити у наших хлопців.

Вано визнає: просто пощастило, що ніхто не постраждав. Проте, попри небезпеку, усі захисники швидко повернулись до роботи, щоб нагадати ворогу — за ким буде перемога та чому не варто йти з війною на українців.

Наші військові відважно боронять країну, захищають від ворога українців у тилу. Багато хто повернувся із західних країн задля того, щоб взяти зброю та воювати за незалежність України. Наш наступний герой — один із них. Читай історію сержанта на псевдо Ліптон, який встановив український стяг просто біля позиції ворога.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!