Виїхав з лікарні разом з останнім пацієнтом — історія безстрашного дитячого анестезіолога з Лисичанська

Михайло Олександрович — дитячий анестезіолог із 30-річним стажем. Він сім років очолював одне з відділень обласної дитячої лікарні, яка переїхала до Лисичанська після початку АТО.

Це історія про те, як медики до останнього рятували малих пацієнтів, коли велика лікарня за 30 кілометрів від лінії розмежування функціонувала лише на дизель-генераторах.

Лікували в підвалах і жили на роботі

Михайло зустрів 24 лютого на роботі. Спочатку відчутних бойових дій не було, але в лікарні заздалегідь підготували підвали, медикаменти та запаслись дизель-генераторами. Ніхто з персоналу не покинув свої робочі місця.

Питання працювати чи ні не стояло. Крім нас, нікому було більше надавати допомогу, — зазначає лікар.

Та вже за тиждень відносна тиша лишилась у минулому. Росіяни почали обстрілювати Лисичанськ з реактивної артилерії. Було таке, що снаряди розривались у кількох метрах від лікарні, а в будівлі вилітали шибки. 

Усі операційні кабінети були на верхньому п’ятому поверсі. Ризикувати життям малих пацієнтів та медперсоналу не стали — увесь медичний заклад фактично переїхав до підвальних приміщень. Лікарям доводилось ночувати на роботі.

Лікарня була під мінометними, артилерійськими обстрілами. Близько місяця ми працювали в підвалах, — пригадує анестезіолог.

Читати на тему

Вони їздять туди, куди інші боїться ходити — як жінки-парамедики рятують життя українських бійців на передовій

Дивись, як працює медичний екіпаж жіночого батальйону на передових позиціях у Харківській області.

Евакуація лікарні

На початку квітня у закладі, розрахованому на 150 пацієнтів, залишилось лише 20. Більше дітей уже не приймали, бо не було електроенергії, а обстріли не припинялись.

Тому було ухвалено рішення про поступову евакуацію дітей. Сам Михайло виїхав з лікарні разом з останнім пацієнтом на початку квітня. 

Там залишилась частка мого життя… Остання дитина була на штучній вентиляції легень. Коли ми узгодили час виїзду, якраз почався обстріл району, де розташована лікарня, — розповідає медик.

Нині Михайло працює звичайним дитячим анестезіологом в медзакладі Дніпропетровської області. Каже, сюди чи не щодня привозять поранених дітей у край важкому стані. Але лікар, як і завжди, готовий лікувати душі та тіла маленьких пацієнтів.

Хірург Павло Плавський рятував пацієнтів та жив на роботі 46 днів. Адже після 24 лютого його рідна лікарня Охматдит стала госпіталем і для малюків, і для дорослих. Читай історію відданого своїй справі лікаря.