З гордо піднятою головою: історія Насті з Харкова, яка із вигнанців стала чемпіонкою

“Дівчинка з космосу”, так любляче називає 12-річну Анастасію її мама. Разом із донькою вони мешкають у Харкові.

У Насті — алопеція, тобто облисіння. Втрачати волосся вона почала з трьох років. Через це на дівчинку тицяли пальцем і навіть попросили забрати із садочка.

Однак перетворити свою дитину на відлюдницю Валерія не дозволила і навчила її ніколи не ховатися за перукою. А ще повела на гімнастику, де її Настуня стала абсолютною чемпіонкою України.

Про сильну духом дівчинку — далі.

Читати на тему

Історія маленької переможниці: як Ярослава Чкалова танцює на візку та чим ми можемо допомогти

За своє життя Ярослава пережила понад 20 операції, але, незважаючи на всі труднощі, продовжує танцювати. Дізнайся, як ти можеш їй допомогти досягти нових висот.

Настя народилася здоровою і до трьох років відростила шикарну шевелюру. Проте згодом у неї почали з’являтися залисини, і буквально за пів року вона втратила геть усе волосся.

На початках вона (донька — ред.) думала, що це я відрізаю їй коси, що це я її повністю обстригла. Тому часто в мене запитувала: “Навіщо ти це робиш?”, — пригадує Валерія. 

У тому, що дівчинка нічим не хворіє, запевнили вітчизняні медики, а до цього — лікарі в Ізраїлі. От тільки чому в тоді ще трирічної дитини почало випадати волосся — не зміг пояснити жоден із фахівців.

З його утратою, Настя довго звикала до свого відображення у дзеркалі. Адже повернути волосся було неможливо — жодні уколи та терапії не допомагали.

Утім найбільше, як говорить Валерія, не готовими сприймати, дитину, яка не схожа на інших, були люди довкола.

Одного разу, на день народження дівчинки, жінку попросили, щоб вони з донькою назавжди залишили дитячий садок.

Після свята мене покликала директор і сказала, що Насті потрібно сьогодні ж покинути дитячий садок, бо з неї сміються діти, а вихователям ніколи пояснювати дітям і їх батькам, що з нею не так, — розповідає мама юної спортсменки.

Валерії порадили піти та закрити дитину вдома. Однак ховати дочку від світу жінка не погодилась. У шість років Анастасія почала заняття гімнастикою, і майже одразу вийшла на сцену.

— Ми з нею працюємо, як з усіма, навіть більше, тому що вона може більше, ніж інші. Трапляється, що на змаганнях люди, судді запитують: “Що з дитиною? Чи здорова вона”, але оскільки ми часто виступаємо — її всі знають, — говорить Настина тренерка з гімнастики Аліса Бойко.

Мама дівчинки каже, що був момент, коли донька захотіла подивитися, як воно — бути з волоссям. Згодом вони замовили в італійському трихологічному центрі, спеціальну перуку. Її можна було тривалий час не знімати.

Настя носила її на прогулянки, ходила з нею до школи. Та тренуватися в перуці у неї не виходило, щоразу доводилося знімати й знову зазнавати стресу.

Тож мати дівчинки вирішила — більше жодних перук.

Відтоді, як запевняє Настя, вона поборола свої страхи та депресію. І має з мамою свій метод, як боротися з глузуваннями — гордо підіймати голову догори.

Наразі дівчинка побувала на змаганнях у Римі, Будапешті, Україні – тож всі її медалі та кубки неможливо втримати у руках.

А з торішнього чемпіонату України, який відбувся в Ужгороді, вона привезла сім нагород. Понад те, стала абсолютною чемпіонкою країни з художньої гімнастики фізкультурно-спортивного товариства Спартак.

Я хочу досягти своєї мети, і йтиму до кінця, навіть якщо втомлюватимусь і здаватимуть нерви, — говорить сильна духом Настя. 

І додає, що нині мріє потрапити до збірної, а потім поїхати на Олімпіаду і привезти звідти золото. Дівчинка вірить, що її приклад може надихнути й інших людей, перетворити свої особливості, на переваги.

Якщо тебе надихають такі розповіді, тоді історія автомеханіка Дмитра, який втратив зір, але не покликання, тобі точно сподобається. Уяви, він ремонтує машини наосліп і навіть має власне СТО!