Ми ніколи не знаємо, на що здатні у стресових ситуаціях, адже у критичні моменти життя у людей ніби відкривається друге дихання і їм вистачає сил на неймовірні вчинки.
Дмитро Юрін майже три години плив крижаним Азовським морем, щоб вирватися з блокадного Маріуполя. Щоб його не помітили з берега рашисти, чоловік прив’язав до тіла п’ятилітрові бутлі з-під води.
Дмитро каже, в Маріуполі не було такої миті, коли б не розривалися снаряди. По вулицях всюди лежали тіла загиблих. Проте найбільшим потрясінням для чоловіка стало бомбардування драмтеатру, який був прихистком для сотень жінок та дітей.
Юрін мешкав неподалік і бачив, як під завалами помирають люди. Нині достеменно невідомо, для скількох людей драмтеатр став братською могилою. Росіяни так і не дали витягнути тих, кого ще можна було врятувати.
Після цієї трагедії Дмитро вирішив тікати. Суходолом було небезпечно, бо росіяни стріляли по людях, як по мішенях. Тож він вирішив пливти морем у костюмі аквалангіста.
У крижаній воді чоловік проплив близько трьох годин. За цей час він подолав 4 км до села Мелекіне, де його прихистило подружжя пенсіонерів. Зараз населений пункт теж в окупації росіян.
Добрі люди напоїли, нагодували, обігріли Дмитра та підказали, як виїхати далі на Захід. Нині чоловік у Львові. Його рідні теж у безпеці. Проте близько 100 тисяч маріупольців досі виживають в ущент зруйнованому місті. Понад 30 тисяч російські загарбники примусово вивезли до Росії.
Війна очима дітей: дев’ятикласниця Альона знімала своє життя у блокадному Маріуполі на телефон з перших днів війни. Тепер її щоденник вражає тисячі людей. Читай, як 15-річна дівчинка з Маріуполя веде щоденник війни.