Війна розділила багатьох українців. Певно, в кожній родині є хтось, хто перебуває далеко — на фронті, в іншому куточку України чи за кордоном.
У нашому матеріалі розповідаємо, як це, жити на дві країни. Читай про власний досвід, переваги та недоліки, а також ціни в Чехії.
Цей матеріал — виключно власний досвід: негативний, позитивний, радісні та болючі відчуття, гордість, а інколи сором за вчинки українців. Я не прикрашатиму дійсність та розповім про все, з чим мені довелося зіткнутися за тривалий час проживання на дві країни.
До початку повномасштабної війни я була в Чехії лише раз. Подорож була приємною, дивувало все навколо, країна залишила багато позитивних емоцій та гарних фото в галереї. Ніколи не думала, що невдовзі буду тут жити, хоча й непостійно.
За час війни стало нормою “жити в потязі”. Спершу це вимотувало морально та фізично, але швидших та дешевших варіантів дістатися України (крім машини, звісно) наразі немає. Люди, які кажуть, що за кордоном важко — не брешуть, це справді так.
Спершу ти не знаєш ані мови, ані як кудись дістатися, особливостей країни чи міста перебування. Тебе, наче квітку, вирвали з клумби із землею, а потім посадили в пісок.
З перших днів повномасштабної війни Чехія приймає біженців. У березні минулого року люди тікали в чому були, кричали діти, дорослі метушилися. Нині тут спокійно, більшість адаптувалася, а хтось поїхав далі.
Фото: редакторка сайту Вікна-новини Анастасія Грубрина
Багатьох цікавить фінансовий аспект. Так, зарплати тут вищі, це я знаю з досвіду моїх знайомих, адже офіційно працюю в Україні. Мінімальна зарплата в Чехії — близько 29 180 грн, цього тут більш ніж вистачає на життя, якщо не потрібно орендувати житло.
З українською зарплатою в Чехії складно, найдорожчим є житло. У Празі та інших великих містах винайняти квартиру коштуватиме від 25 тис. грн. У маленьких містечках і селах можна знайти доволі бюджетні варіанти, навіть за українською ціною.
Вартість продуктів вища за нашу, на транспорт та послуги — цінники космічні. Але в порівнянні чеської зарплати та цін на продукти, дозволити собі можна значно більше, ніж в Україні на українську зарплату.
Приклад цін, переведених у гривні за курсом 10 липня:
Середній чек за вечерю та напій в ресторані на одного — 305-420 грн. Ціни дивують, адже інколи пляшка пива коштує дешевше води. Середня ціна за літр бензину 60 грн.
Після чеського транспорту проїзд у київській маршрутці за 15 грн уже не так жахає. Але мрії про однакові зарплати та рівень життя стануть більш реальними після перемоги над російськими окупантами.
Пошук роботи в Європі не є суттєвою складністю для українців, адже ми працьовита нація. Європейців часто дивує, наскільки українці якісно виконують свою роботу. Якщо раніше їх працевлаштовували з побоюваннями, зараз такої проблеми немає.
Основною складністю, з якою я зіштовхнулася — послуги. Отримати документ, записатися до лікаря, оформити бодай щось, мінімальні послуги догляду — або довго, або вкрай дорого.
Але українці кмітливі і тут — знайти україномовну майстриню манікюру, стоматолога чи автомеханіка можна в групах у соціальних мережах. Вони пропонують свої послуги за інколи дешевшу ціну.
Мій випадок лікування потребує частих поїздок додому, адже спеціаліста для своєї потреби в Чехії я не знайшла навіть серед україномовних лікарів. Тому медицина в Україні — плюс бал, як би на неї не нарікали.
До складнощів також можна віднести: візи, обов’язкове страхування, оформлення пакету документів, зміна номерів авто (для тих, хто приїхав на українських номерах) та всю іншу паперову бюрократію.
Не складністю, але річчю “не з приємних”, є комунікація з агресивними росіянами. Їх тут удосталь, найбільше в місті Карлови Вари та в Празі. Деякі спеціально намагаються провокувати українців, інколи влаштовують “Z-мітинги”, після чого їх забирає поліція.
Українці в Чехії стабільно виходять на мітинги, центр Праги всіяний синьо-жовтими прапорами. Часто можна спостерігати фестивалі української пісні, благодійні заходи, подяку чехам тощо. За це відчуваєш гордість.
Але в кожній бочці меду є ложка дьогтю. Нещодавно відбувся гучний скандал — наш громадянин у Брно вбив ромського юнака. Після цього почалися заклики “вигнати проблемних українців”.
Я живу в маленькому містечку, де є завод, на якому працює доволі багато українців. З власних спостережень скажу, інколи від них можна побачити неадекватну поведінку. Підкреслю, це одиничні випадки, але й вони сіють ворожнечу та негативне ставлення до українців.
Загалом, чехи — гостинні та співчутливі. Однак зі мною траплялися кілька випадків, коли і чехи нападали з питаннями, що я тут роблю і чому не воюю, живу на їхні податки тощо. Найбільш образливим є те, що нас часто сприймають як жебраків, а аргументи про працевлаштованість — для чехів інколи не аргументи.
Їх також можна зрозуміти, за різними даними — від 300 до 500 тис. українців постійно перебувають у Чехії, що доволі багато для країни з трохи більше як 10 млн населення.
Загалом життя на дві країни — складне. В Києві та інших містах нам “на голову” летять ракети і дрони, а в безпечній Чехії здригаєшся від гулу пасажирських літаків. Кожна історія різна, хтось ніколи не полишить своєї домівки, а хтось уже пристосувався за кордоном, бо немає куди повертатися.
Від України відмовлятися не планую та і не зможу — занадто багато тримає тут. Тому і вдома, і за кордоном — робімо якнайбільше для перемоги.
Раніше ми розповідали, як українці можуть працевлаштуватися в Чехії.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!