Найстрашніше — тиша. Історія 21-річної військової медикині Вікторії на псевдо Мала

Вікторії — 21. Вона військова медикиня, яка щодня рятує життя. Як дівчина потрапила на фронт та яким було її життя до повномасштабної війни? Історію 21-річної військової медикині Вікторії на псевдо Мала читай у нашому матеріалі.

Вона рятує життя: історія 21-річної військової медикині Вікторії

Історією Віки поділилася ГО Землячки, що розповідає про відважних українок, які захищають нас на фронті. До початку повномасштабної війни Вікторія навчалась у медичному університеті і працювала медсестрою.

Коли почалося вторгнення, дівчина прокинулася після нічної зміни, все обдумала і подзвонила мамі.

25 лютого я вирішила піти в добровольче формування, не сказавши мамі. Пробула в добровольцях п’ять місяців, а потім побачила на вулиці військкомат і попросила повістку, — згадує дівчина.

Так і почалася її нова історія. Зараз Вікторія — санітарна інструкторка роти, але під час виїздів називає себе “універсальною” медикинею. Між бойовими виїздами дівчина навчає наших захисників та виконує інші обов’язки.

Вікторія вирішила піти на фронт, бо знала, що додаткові руки не будуть зайвими. А ще вона, як і всі українці, хоче, щоб росіяни пішли геть з нашої землі. Найскладнішим для неї було “увірватись” у військове життя з цивільного.

Читати на тему

”Не страшно, просто не вірилося, що це відбувається”: історія харків’янки, яка рятувалася з сім’єю з-під обстрілів

Історія порятунку з-під обстрілів у Харкові: з чим довелося стикнутися дівчині та її мамі з інвалідністю.

Моменти з фронту

Вікторія ділиться, як вечорами гріється з побратимами та посестрами біля буржуйки чи свічки під звуки вибухів. Це на фронті норма, до цього всі звикли.

І коли настає тиша — це для мене найстрашніше. Починаєш думати: “Щось не так…” І починається обстріл позицій, — розповідає медикиня Вікторія.

У такі моменти дівчині лячно, різні думки лізуть у голову, адже страшно не почути когось свого в рацію, не знаєш, коли потрібно буде мчати на допомогу.

Фото: ГО Землячки

Про адаптацію на фронті

Дівчина жартує, що жила п’ять років у гуртожитку, тому відсутність гарячої води для неї не проблема. Вікторія обожнює свій військовий побут, бо він часто змінюється. 

Найбільше тут не вистачає маминого борщику і теплої постелі (не спальника), — каже Вікторія.

Після перемоги військова медикиня збирається приїхати додому та зацілувати рідних, продовжити навчання і повернутися на роботу в лікарню.

Бажаю українцям сил та терпіння, не марнуйте час, який маєте. Навчайтеся тактики й медицини. Це чудовий досвід, який може знадобитися будь-коли, — каже Вікторія.

Раніше ми розповідали історію морпіха, який став ветераном у 20 років.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!