24 лютого 2022 року докорінно змінило життя кожного українця. Війна не відбирала: студенти перед нею, школярі чи робочі люди. Їй було все одно, чи планували щось українці на цей ранок, а чи були вони готові до повномасштабного вторгнення Росії.
Харків’янка Дар’я вчилася в 11 класі, коли ранок 24 лютого розпочався з гучного вибуху на вулиці. Звичну підготовку до ЗНО та кавову рутину обірвала нова фаза російсько-української війни. На момент вторгнення мама Дар’ї була у лікарні — акурат біля військових об’єктів.
Дар’я з татом розділилися: хто в магазин, хто — по бензин.
— Це було… Дивно, напевно? Навіть не страшно, просто не вірилося, що це відбувається. О п‘ятій ранку все місто прокинулося від вибуху, ми його не чули. Нам подзвонив друг мого тата і сказав, що почалась повномасштабна війна, розбудив мене цією новиною.
Було дійсно важко. Маму довелося миттєво забирати додому, до чого ми не були готові. Весь час проводили або у сховищі, або у пошуках ліків та продуктів, — згадує дівчина.
За спогадами, тоді черги всюди були на чотири години, а деякі магазини та аптеки взагалі не працювали. Працювала лише одна кав’ярня поряд дому Дар’ї. Туди вона інколи ходила попити кави та купити солодощів для мами: це були рідкісні моменти спокою, на тлі яких все одно постійно чулися вибухи.
— Одного разу я бачила над головою винищувач, стоячи у черзі в єдиний кіоск, що працював. Тоді розбомбили місце за півтора кілометра від того кіоску. Я ледь встигла добігти до метро.
3 березня, на день народження тата Дар’ї, знайомий їхньої сім’ї їхав до Львова. Досить спонтанно вони вирішили доєднатися, хоча не уявляли, як транспортувати маму: незадовго до війни внаслідок нещасного випадку вона отримала травму, через яку не могла ходити.
Замість портативного матраца довелося стелити мамі ковдри й покривала. Через це уже першої ж доби їхньої чотириденної подорожі на тілі мами почали з’являтися рани.
Дівчина пригадує, що важко було знайти місце для ночівлі, всюди були величезні черги. Але їм допомагали підписники Дар’ї, які поширювали розповідь дівчини.
Після переїзду до Львова почалися нові випробування. По-перше, було важко звикнути морально. По-друге, через проблеми зі світлом мамин ортопедичний матрац, який працював від електрики, просто втрачав свою актуальність за 17 годин без електроенергії.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений daria krylova | model krakow (@daria_wing)
Допис, поширений daria krylova | model krakow (@daria_wing)
— Ми вирішили виїздити за кордон. Переїзд був важким, бо орендодавці квартир у Польщі відмовляли, щойно дізнавалися про інвалідність мами. Та як тільки знайшлася потрібна квартира — ми її забронювали та почали збиратися у дорогу.
Ми почали готуватися до переїзду у жовтні, а виїхали наприкінці листопада. На жаль, жодної підтримки від держави в переїзді ми не отримали. Але знайомі польсько-українські волонтери допомогли нам з медичним ліжком.
Зараз родина проживає за кордоном, у Кракові. Дар’я працює моделлю та візажисткою, але щодня її стрічка у соціальній мережі переповнена фото рідного Харкова після чергового обстрілу росіян.
Останній такий обстріл проти мирного населення Харкова РФ зробила зовсім нещодавно: про наслідки удару та інформацію про постраждалих читай у нашому іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!