Чи не в кожної людини хоча б раз у житті з’являється непереборне бажання відкрити для себе красу всього світу та вирушити у далекі подорожі. Та зі світовою пандемією і початком повномасштабної війни все частіше приходить усвідомлення, що відкривати для себе нові горизонти не лише можна, але й варто, саме починаючи з рідної країни.
Ми так часто могли чути про певні місця та їхню славу як найгарніших туристичних куточків, але жодного разу так і не побувати там. Натомість вибір падав на щось більш зрозуміле та тривіальне. Однак чому б не спробувати цього разу щось не лише більш цікаве, але й рідне твоєму серцю?
Скільки легенд можна почути про озеро Синевир? Мабуть, більше розповідей існує хіба що про його красу та атмосферу душевного спокою, що покриває серпанком його краї. Тож якщо ти ще думаєш, куди б втікти від галасливого натовпу та невблаганних сирен, тоді це місце може стати для тебе справжнім відкриттям та скарбом.
Синевир — це найбільше гірське озеро в Україні площею в майже сім гектарів та глибиною близько 26 метрів, що розташовується в глибині Карпат, у верхній течії річки Тереблі. Лежить воно на висоті майже 1000 метрів над рівнем моря — саме на тому місці, де отримало початок свого життя ще десять тисяч років тому після землетрусу, який спричинив перекриття потоку трьох струмків.
Тепер Синевир ховається поміж густих хвойних лісів, які заселені безліччю видів рідкісних птахів. У своїх водах натомість озеро прихистило, наприклад, форель та раків.
Цю красу тепер оберігають не лише через утворення Національного природного парку на 29 гектарів у 1989 році, але й шляхом внесення цієї території площею 2865 гектарів до Списку світової природної спадщини ЮНЕСКО.
Озеро часто зачаровує гостей своєю красою та чистотою вод, через що й отримало ще одну назву Морське око чи Блакитне око Карпат. Та пояснюють це явище здебільшого легендою про закоханих дівчину Синь та юнака Вира. Їхні постаті тепер увіковічені не лише в офіційній назві, але й скульптурі митців Івана Бровді та Михайла Санича.
За легендою, Синь була донькою місцевого графа, але закохалась у простого пастуха Вира, який зачарував її своєю грою на сопілці. Дівчина ходила майже щодня на галявину до свого коханого, аж поки батько не дізнався про це та не заборонив бачитись парі.
Але молоді не послухали графа, тому він наказав своїм підлеглим вбити Вира. Після того, як робітники скинули на хлопця камінь, чутки про його смерть швидко дійшли до Сині, яка знайшла одразу ж місце загибелі коханого, обійняла камінь, під яким він був, та гірко заплакала. Так її сльози утворили цілу водойму, яка тепер слугує символом нещасного, але чистого та щирого кохання.
Окрім прослуховування легенд, у цій місцевості існує ще безліч занять, щоб провести час цікаво та з користю. Наприклад, найпростіше, що можна вигадати тут — це піти до екскурсоводів, які розкажуть ще й про історичну спадщину краю.
Також можна пройтись пішохідним маршрутом, щоб помилуватись природою, або ж дістатись до мотузкового парку, що зробить відпочинок трохи драйвовішим. Крім того, на його висоті можна стати ближчими до природи та побачити місцевих жителів лісу — птахів.
Якщо ж знайомства з цією частиною фауни буде мало, то гарною ідеєю буде й відвідування центру реабілітації бурих ведмедів у селищі Синевирська Поляна, де тваринам допомагають пристосуватись до їхнього природного середовища існування, де вони зможуть жити вільно. За схожою концепцією працює і Долина вовків. А неподалік від озера організована ще й страусина ферма.
Якщо ж тебе більше цікавить гастрономія, то можна завітати в село Колочава, що готують незвичну ставу ріплянку з картоплі та кукурудзяного борошна. А щоб нагуляти там апетит, варто пройтись ще й до музею Старе село.
У разі, якщо хочеться ще й трохи відпочити та розтягнути поїздку на кілька днів, можна зупинитись в одному з місцевих готелів, ввечері подивитись одну зі стрічок, що тут знімали — фільм жахів Синевир чи трилер Останній крок. А потім можна відправитись слідами знімальної групи.
Якщо ж одного Синевиру буде мало, то можна завітати ще й до Дикого озера, що розташоване на території парку, або ж доїхати до одного з найвищих водоспадів Українських Карпат — Шипіт. Це близько за 60 кілометрів від початкової точки.
Також необхідно буде доплатити за свій автотранспорт:
Крім того, за професійну зйомку в комерційних цілях теж необхідно буде заплатити — 1200 грн.
Однак варто слідкувати за попередженнями й на офіційній сторінці парку.
Якщо їдеш потягом, то необхідно обрати прямий маршрут через Львів, з міста Київ, Одеса, Харків до станції Воловець. Звідти буде йти рейсовий автобус до села Синевирська Поляна. Однак він також їде ще й з Ужгорода, Мукачева, Сваляви, через Міжгір’я.
На машині до Синевиру можна доїхати трасою Київ — Львів — Чоп (Е-50/М-06), а в селі Нижні Ворота повернути у сторону смт Воловець та проїхати до Міжгір’я приблизно 38 км.
Для особливих екстремалів існує можливість дістатися озера й пішки. Для цього потрібно спуститись з полонини Гича до села Слобода, а звідти — до Синевиру.
Карпати — це місце, яке прекрасне у будь-яку пору року. Тому сміливо можна вирушати в один з головних туристичних регіонів України не лише взимку, а й влітку. Читай, куди поїхати у Карпатах та що подивитись.
А ще у Вікон є свій Telegram та Instagram. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!