Експлуатаційна драма про окупацію Київщини: рецензія на фільм Буча

Цього тижня в український прокат виходить стрічка Буча, що розповідає історію окупації Київської області на початку повномасштабного вторгнення. Фільм, який ще з моменту анонсу обріс скандалами й суперечностям, вже подивився кінокритик Кирило Пищиков, і вважає, що всі побоювання щодо цього фільму виявилися виправданими. 

Фільм Буча — рецензія

Сюжет стрічки закручений навколо історії громадянина Казахстану Костянтина Гудаускаса, який від початку вторгнення починає вивозити українців з окупації завдяки “союзному” для росіян паспорту.

Заснована на реальних подіях історія показує, що відбувалося упродовж перших п’яти тижнів вторгнення, і  закінчується деокупацією Київської області. Проте говорити про сюжет в контексті стрічки Буча насправді некоректно, адже сюжет тут відсутній.

Фільм є компіляцією різних подій початку повномасштабного вторгнення, однак цілісної історії глядачам він не пропонує. Тобто в фільмі немає чіткої загальної ідеї, або ж нормального розвитку персонажів.

Так, ми доволі мало знаємо про головного героя фільму Костю — чим він жив раніше, чим живе зараз чи про що він мріє. 

Кадр зі стрічки

Нам хаотично показують якісь епізоди з життя героя, проте не щось конкретне. Фільм доволі поверхнево відповідає на запитання, чому головний герой взагалі готовий ризикувати життям заради українців.

Так, у фільмі є епізоди, які наче мають пояснювати мотивацію головного героя, однак вони не розкривають його характер краще, а перетворюють його на персонаж-функцію, щоб можна було рухати сюжет далі.

Те саме можна сказати й про сам фільм Буча — це фільм-функція, який показує трагедії початку повномасштабного вторгнення бездумно, не особливо розкриваючи характери та долі жертв російської агресії.

Читати на тему

”Головні консультанти в нас були з ГУР”: режисер фільму БУЧА Станіслав Тіунов про зйомки, хвилюючі моменти та коли чекати на прем’єру стрічки

Розпитали режисера Станіслава Тіуновим подробиці про зйомки фільму БУЧА.

З чого виникає логічне питання: а для чого взагалі було знімати це кіно, якщо фокус в ньому не на українцях? Який сенс в тому, щоб показати вбивство жінки, фото якої бачили по всьому світі, і яку розпізнали за манікюром?

Фільм абсолютно ніяк не розкриває її характер, не показує, якою вона була людиною і чим жила. От і виходить, що Буча в найгірший спосіб експлуатує вбивство жінки тільки для того, щоб в сюжеті було більше впізнаваних моментів. 

Не розкриває трагедії українців

Але найгірше у стрічці навіть не те, що вона не фокусується на історіях жертв, найгірше, що її авторам наче цікавіше розкривати російських окупантів.

Левова частка фільму показує нам росіян та пояснює їхню мотивацію нападу на Україну, яка є стислим переказом пропагандистських програм російського ТБ. Зрозуміло, що ця частина фільму створена, в першу чергу, для західних глядачів.

Однак це ніяк не виправдовує того, що фільм абсолютно не розкриває трагедії українців.

Фото зі стрічки

Виходить, що для внутрішнього ринку фільм не те що не корисний, але навіть шкідливий, адже він ретранслює російську пропаганду українському глядачу. А щодо зовнішнього ринку, то він не розповідає нічого нового, і ніяк не розкриває все те, що довелося пережити українцям в окупації на початку повномасштабного вторгнення. 

Експлуатація трагедії

Але і це ще не все. Буча — не просто погано зроблена з технічної сторони. Тут немає ані режисерського бачення, ані серйозної операторської роботи. За відчуттями, кожен третій кадр тут знятий дроном. 

Кадр зі стрічки

Іноді режисер з оператором вирішують, що круто було б показати кадр “від лиця” пістолета. Ближче до фіналу автори стрічки взагалі вирішили погратися у Крістофера Нолана без будь-якого пояснення.

Таких дивних рішень у стрічці багато. Здається, наче автори бездумно нахапали цікавих ідей з інших фільмів, не особливо якось їх аналізуючи.

Такий підхід є нормальним, якщо ти студент другого курсу Карпенка-Карого, який тільки вчиться знімати кіно та шукає свій почерк. Однак автори Бучі позиціюють стрічку як серйозне фестивальне кіно. А для серйозного фестивального кіно необдумано копіювати креативні рішення з інших фільмів — це просто смішно. 

Кадр зі стрічки

Тому Буча — це бездумна кінострічка, що безсоромно експлуатує трагедію, через яку довелось пройти українцям. Вона просто переповідає події початку повномасштабного вторгнення, не додаючи до них ні осмислення, ні нових деталей.

Це кіно, яке не підключає глядача емоційно. Це доволі слабкий фільм з погляду операторської роботи та монтажу. Це кіно, за яким немає нового висловлювання, та й висловлювання загалом.

Тож чи є сенс витрачати свій час на безсоромну експлуатацію реальної трагедії? Питання риторичне. 

Радимо також почитати рецензію на ще одну українську стрічку — історична драма Щедрик. Чи сподобалася вона рецензентам більше за Бучу?

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!