Світовий рейтинг щастя, який вимірює цей показник в різних країнах світу, свідчить, що Україна займає 105 місце за рівнем задоволеності людей своїм життям. На такий низький показник, звісно, здебільшого вплинула війна, яка залишає мало приводів для радощів.
Але ректор Київської школи економіки та доктор соціології Тимофій Брік вважає, що для цього є й інші фактори. Це і наше минуле, і економічні чинники, та багато іншого.
Про це він детальніше розповів у подкасті Простими словами, який виходить у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської з впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як?
Голосують за популістів, бо відчувають, що застрягли
З кінця минулого століття економіка та торгівля глобалізуються, це впливає на рівень бідності в усьому світі, але в особливий спосіб. Країни, у яких 40–50 років тому велика частина населення жила в крайній бідності, покращують ситуацію з фінансовим збагаченням, говорить Тимофій Брік.
Водночас покращується стан найбільш заможних верств населення: дуже багаті люди стають ще багатшими.
А так званий середній клас не зазнав суттєвих змін, і це парадоксальним чином призводить до зростання популізму. Люди, які мають середній дохід і достатньо нормальну якість життя, незадоволені, бо відчувають, ніби вони застрягли.
Незалежно від рівня заробітку, люди в Європейському Союзі чи Сполучених Штатах мають суб’єктивне відчуття, що в їхніх країнах є нерівність, і вони від неї страждають.
Також там з’явилася тенденція вважати, що раніше було краще. Люди вважають, що попередні покоління розвивалися, а ми не можемо рухатись далі й досягати більшого.
Це стає підґрунтям, щоб обирати популістів, які обіцяють повернути кращі часи або легко розв’язати проблеми з нерівністю.
Соціальна нерівність — чи дійсно у людей з бідних сімей менше шансів вступити до університету
У 80-90-х роках європейські соціологи мали консенсус щодо соціальної мобільності — зміни соціально-економічного становища людини в порівнянні з її батьками або впродовж її життя. По всій Європі, окрім Східної, мобільність зростала, добре працювали соціальні ліфти.
Зараз є новий консенсус: по всій Європі соціальна мобільність стагнує, тобто діти юристів стануть юристами, а діти фермерів залишаться фермерами, пояснює Брік. Схожа тенденція прослідковується і в Україні.
Ймовірність того, що людина здобуде вищу освіту, ще в 90-х роках не залежала від рівня освіти батьків. Наявність диплома про закінчення ВУЗу не мала суттєвого впливу на шанси вчитися в університеті. А у 2000-х цей вплив уже простежувався.
Вихідці з більш освічених прошарків населення мають більше можливостей здобути вищу освіту. Тобто, Україна теж іде в бік більшої нерівності.
На думку Бріка, більшість людей дуже рідко усвідомлюють природу соціальних нерівностей. Люди просто живуть своїм життям і схильні вважати, що якщо в них щось вдається, то це завдяки їхнім зусиллям. Якщо ж ні, то це все через погані умови.
— Для мене дуже важливо пробувати аналізувати ситуацію навколо й розуміти, що на мене впливає, а що не впливає. Якщо я чогось досягнув, то, можливо, мені не треба задирати ніс і вихвалятися. Може, мені просто пощастило народитися в Києві, — додає Брік.
Соціолог впевнений, що важливо мати такий світогляд зараз, під час війни, адже це розвиває емпатію та здатність розуміти одне одного, незалежно від нашого походження.
Індекс соціального цинізму — що вимірює цей показник
Українські соціологи з початку 90-х почали вимірювати індекс соціального цинізму. Брік уточнює, що цинізм в цьому випадку означає нестачу віри в моральність інших людей.
В анкеті потрібно відповісти, чи погоджується людина з твердженнями:
- більшість людей чесні лише тому, що бояться, що їх викриють на брехні;
- більшість людей здатні піти на нечесний учинок заради вигоди;
- більшість людей схильні казати неправду;
- нікому не довіряти — найбезпечніше, та інші.
Якщо людина згодна із більшістю тверджень, її класифікують як соціального циніка.
Цей індекс швидко зростав у 90-х і досі залишається високим. У 2022 році показники соціального цинізму були найнижчими за всю історію дослідження. Але у 2023 знову почали зростати.
Прихований позитивний бік цієї ситуації в тому, що цинізм допоміг українцям не скотитися назад в авторитарний режим, вважає Тимофій Брік. Часто, коли після досвіду тоталітаризму чи авторитаризму країна виходить на демократичну траєкторію, вона легко може відкотитися назад.
Це підтверджують приклади країн із пострадянського простору. В українському суспільстві немає запиту на авторитарного політичного лідера. І одне з можливих пояснень — це цинізм і нестача довіри як захисний механізм.
Як вимірюють рейтинг щастя
Соціолог розповідає, що в країнах, де відбувається економічна модернізація, з роками в середньому зростає відчуття суб’єктивного щастя.
Американський соціолог і координатор Світового дослідження цінностей Рональд Інґлгарт одним із перших започаткував традицію порівнювати рівень щастя в різних країнах, щоби побачити, чи пов’язане воно з економічним розвитком.
— Єдине просте питання: “Оцініть, наскільки ви щасливі за шкалою від 1 до 10?” дуже добре працює з погляду соціологічних методик. Респонденти рідко пропускають це питання, там немає варіанту “важко відповісти”, — стверджує Тимофій.
Згідно зі світовим дослідженням щастя 2024 року, Україна займає 105 місце. Одна Брік наголошує на цікавій тенденції: представники деяких країн схильні говорити про вищий рівень щастя, ніж показують їхні економічні показники.
Наприклад, так відбувається в Латинській Америці. З іншого боку, пострадянські країни, з огляду на їхні показники, мали б бути щасливішими, але респонденти мають протилежну думку.
Неможливо все пояснити економікою. Певна історична колія, політичні режими, релігія, культура — усе це впливає на те, наскільки щасливими почуваються люди, — пояснює соціолог.
Довіра під час війни
Через відчуття економічних нерівностей, бідності, зневіри щодо політичної системи, значна частина українців не довіряють одне одному та не вірять у позитивні зміни.
Низький рівень довіри до офіційних інституцій різко контрастує з високим рівнем довіри до волонтерів.
— Чому ми міцні та витривалі? Тому що в нас є волонтери, які одне одного не знають, але в якийсь момент вирішили повірити, що якщо я скину гроші на незнайому картку, то ця людина купить автівку, передасть її третій людині, та передасть четвертій, яка довезе до фронту. Люди дозволили собі зробити цей крок довіри, і це спрацювало, — каже Тимофій Брік.
Зараз українці живуть в ситуації, коли саме довіра є механізмом нашого виживання. Соціолог вважає, що українці мають вчитися об’єднуватися та привчити себе дисципліновано довіряти одне одному. Це складна навичка, але іншого вибору в українців зараз немає.
Раніше ми розповідали про тренерку щастя із Запоріжжя, яка вчить жінок насолоджуватися життям.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!