Жінки, які говорять про нерівність, частіше стикаються з негативом — дослідження

Нове психологічне дослідження виявило парадоксальну тенденцію: жінки, які відкрито висловлюють гнів через гендерну нерівність, отримують менше суспільної підтримки та стикаються з більш суворою критикою, ніж ті, хто зберігає емоційну стриманість.

Ці висновки, опубліковані в PsyPost, свідчать, що навіть якщо гнів може бути потужним каталізатором соціальних змін, суспільні норми часто обмежують жінок у прояві цієї емоції, особливо в політичному та активістському контексті.

Експеримент: як учасники оцінювали вигадану кандидатку

Попередні дослідження вже неодноразово демонстрували, що суспільство критично ставиться до жінок, які відходять від традиційних гендерних ролей, проявляючи рішучість чи негативні емоції.

Проте нове дослідження вперше зосередилося на тому, як сприймається гнів, спрямований безпосередньо проти гендерної нерівності — теми, де гнів міг би вважатися доречним.

Щоб з’ясувати це, дослідники, серед яких була старша викладачка психології Хелена Радке з Університету Джеймса Кука, провели два експерименти за участю 481 особи. Учасникам показували вигадану газетну статтю про політичну кандидатку Сару Вілсон, чиєю ключовою темою була гендерна нерівність.

Умови змінювалися:

• кандидатка висловлювала особистий гнів щодо проблеми;
• вона виражала громадський гнів, обурюючись від імені інших жінок;
• описувала проблему нейтрально, без емоційного забарвлення.

Після прочитання статті учасники оцінювали кандидатку за такими критеріями, як теплота, компетентність, схильність скаржитися, а також свою готовність підтримати її кампанію.

Гнів, що шкодить репутації

Результати обох експериментів були однозначними. Кандидатка, яка висловлювала гнів, сприймалася менш теплою, більш схильною до скарг та, як наслідок, отримувала меншу підтримку. Люди були менш готові проголосувати за неї або долучитися до спільних дій, ніж у випадку, коли гнів був відсутній.

— Люди менш охоче долучаються до колективних дій за гендерну рівність із жінкою, яка висловлює гнів через гендерну нерівність. Це може гальмувати прогрес, адже ми знаємо, що колективні дії — дієвий шлях до соціальної рівності, — зазначила авторка дослідження Хелена Радке.

Цікаво, що громадський гнів — обурення, висловлене від імені інших жінок — частково пом’якшував негативну реакцію. Учасники сприймали таку кандидатку більш прихильно та були схильніше підтримувати її.

Однак цей ефект був менш вираженим у другому експерименті, що, ймовірно, пов’язано з різноманітнішим складом учасників.

Читати на тему

Рівність на словах? Чому на керівних посадах усе ще так мало жінок

Кількість жінок на керівних посадах зменшується третій рік поспіль, попри скорочення гендерного розриву.

Дослідження також виявило помітну гендерну різницю у сприйнятті. Жінки-учасниці стабільно оцінювали кандидатку позитивніше, ніж чоловіки, та охочіше підтримували її.

Дослідники вважають, що це свідчить про те, що жінки, на відміну від чоловіків, сприймають боротьбу за гендерну рівність як безпосередній інтерес, тоді як чоловіки можуть бачити в ній загрозу своєму соціальному статусу.

Важливо зазначити, що сприймана компетентність кандидатки залишалася незмінною в усіх умовах. Це доводить, що негативна реакція на жіночий гнів є не раціональною оцінкою професійних якостей, а емоційною відповіддю, що базується на стереотипах.

Таким чином, результати дослідження вказують на глибоко вкорінену проблему, де прояв сильних емоцій жінками розглядається як недолік, що може гальмувати важливі соціальні зміни.

Цікаво, що жінки становлять 56% усіх юристів в Україні, причому 53% із них обіймали керівні посади, що перевищує показники низки європейських країн і демонструє суттєві трансформації у професійній сфері.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!