Він був на милицях, але разом із дружиною знищував окупантів — історія подружжя, яке стояло на обороні Бучі

Ця історія про родину із Бучі, яка вела бій із російськими загарбниками з власного дому. Юрій — викладач військового інституту, Зоя — переселенка з Луганщини. 

Коли почалась війна, одностайно вирішили — дітей відправляють у безпечне місце, а самі залишаються, щоб тримати оборону. Але було одне “але”… Чоловік був на милицях, бо у лютому зламав ногу й оговтувався вдома після операції. 

З вікна стріляли по росіянах, поки ще не було повної окупації. Їздили до розбитих колон, щоб здобути трофейну зброю. Але за це поплатились — їхню оселю війська РФ знищили, залишивши лише стіни.

Своїх курсантів Юрій навчає найважливішого, за фахом він — розвідник-диверсант. З 2014 року був на війні та готував розвідників, уже за два роки йому надійшла пропозиція стати викладачем.

Родина добре чула, як росіяни висаджувалися на Гостомельському аеродромі. Вони мали час виїхати, але відправили лише дітей. Ті вмовляли Зою поїхати з ними, але жінка твердо вирішила лишитися.

Війна наздоганяє її вдруге, але цього разу вона з чоловіком почала готуватися до оборони.

— Перші кілька днів ми робили запис добровольців, своїх у нас було близько 20 осіб. 26 лютого у нас уже було понад 200 людей, — розповідає Юрій про громадську організацію Бучанська варта.

Саме її учасники першими зустріли ворога на вулицях міста. У першому бою було підбито дві броньовані машини, оборонці змогли виграти час, щоб ЗСУ зустріли ворожу колону.

Але без зброї вести оборону міста було складно, довелося добувати її самостійно. 

— Коли розбили колону, я поїхала з чоловіком вантажити снаряди, гранати до машини, — згадує Зоя.

Свої запаси вони зберігали вдома, в арсеналі Юрія опинилася навіть протитанкова керована ракета NLAW. Позиції стрільби чоловік облаштовував з другого поверху будинку, тоді добре було видно ближні дороги.

Ще за мирних часів Юрій вчив стріляти дружину на полігонах, але тоді просив сидіти поруч та заряджати набої.

Читати на тему

Війна двічі вигнала її з дому і забрала маму — історія лікарки з Бучі, яка допомагає переселенцям

Оксана Мироненко — лікарка. Війна двічі зруйнувала її життя. У 2014 році вона тікала з Донбасу, а цього року російські військові вбили її маму.

Коли російські військові повністю окупували Бучу, почалися полювання на її захисників. Тоді окупанти розстріляли машину подружжя біля будинку. Ворог зрозумів, що пара вижила, тому з БМП почав безжально знищувати їхній будинок. Довелося рятуватися через вікна.

Щоб зберегти життя, довелося виходити з Бучі окремо. Зоя поїхала з евакуаційною колоною, Юрій з поламаною ногою дістався наших позицій у Горенці. 

Подружжя мріє відновити своє житло, до зими хоча б відбувати стіни, дах та встановити вікна.

Кохання — рушійна сила, яка здатна змусити людину зробити найскладніші речі. Раніше ми розповідали історію військового Сергія Костіченка, який отримав тяжкі поранення та втратив руку. Але заради дружини вчиться жити наново.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!