Моя Плюша: історія Сергія Гаврилюка та його собаки-поводиря

Кожна незряча людина хотіла б мати друга, який допомагав би їй рухатись, вказував шлях та підтримував у складні моменти. Такими друзями стають собаки-поводирі.

Собака-поводир — це спеціально навчена тварина з певними навичками, яка допомагає незрячій людині у всіх сферах життя.

Пощастило мати такого друга, а точніше подругу Плюшу, 50-річному Сергію Гаврилюку. Хоч шукав він її довго, але тепер — найщасливіший.

Сергій родом із Новомосковська Дніпропетровської області. Він втратив зір унаслідок виробничої травми ще у 1989 році. 

Чоловіку пощастило поїхати на лікування у США, де й дізнався про собак-поводирів. Відтоді мріяв колись отримати такого помічника.

(ілюстративне фото)

Початок пошуків

Щойно Сергій навчився працювати з інтернетом, почав шукати інформацію про собак-поводирів.

Чоловік розповідає, що знайшов різні благодійні організації, зокрема в Америці та Британії, де навчають таких собак. Потім їх безкоштовно передають незрячим людям, які є громадянами тих країн.

Іноземець може купити готового поводиря, проте це коштує дуже дорого. Приблизно 1 млн грн. Сума непідйомна для людини з інвалідністю, — зізнається Сергій.

Але чоловік не здавався, і йому пощастило. Під час своїх пошуків він знайшов Міжнародну поліцейську корпорацію громадської безпеки, в якій дресирують собак для різних цілей. 

Саме тоді там працювала програма з підготовки собак-поводирів. Точніше, ентузіасти за свої гроші навчали двох собачок.

Сергій швидко з’ясував, як можна отримати чотирилапого друга, та вирушив до Одеси.

Читати на тему

За що собачникам доведеться платити штраф до тисячі гривень — пояснюємо нововведення

Собака — найкращий друг людини. Ця фраза відома на весь світ, і мільйони людей мають в родині цього чотирилапого друга. …

Зустріч з Плюшею

— Спочатку ми з Плюшею познайомилися та звикали одне до одного, вивчаючи звички, — розповів Сергій. 

Потім, каже чоловік, вони разом почали ходити різними маршрутами. Сергій здивувався, що собака вміє багато чого й справді може замінити очі.

Через два місяці я став щасливим власником Плюші, молодого голден-ретривера.

Разом із собакою повернувся до рідного міста та почав знайомити її з потрібними маршрутами.

До знайомства з Плюшею Сергій мало рухався. Для цього потрібна була допомога рідних або знайомих соцпрацівників. 

З собакою було набагато простіше. Познайомив її з дорогою до магазину, аптеки, лікарні.

Варто лише сказати: “Лікарня”, і Плюша точно знає, куди звернути.

Собака сама може обирати шлях та оминати перешкоди на ньому. Сергій перестав травмуватись, натикаючись на перешкоди. І почав економити час у дорозі, адже ходить впевненіше та швидше.

Також Плюша допомагає хазяїну з роботою. Коли Сергій перебував на лікуванні у США, він навчився робити масажі. Робив їх у місцевому медцентрі, а коли його закрили, почав практикувати у клієнтів удома.

(ілюстративне фото)

Важко було знайти потрібний будинок, під’їзд, поверх. Все треба було розпитувати та рахувати. Тепер все це робить Плюша. 

— Ми з Плюшею — єдине ціле, — пояснює Сергій. — Я так їй довіряю, що іноді навіть забуваю, що не бачу.

Активність із собакою-поводирем

Собака-поводир — це не просто друг. Це двері у світ. 

За два роки, відколи Сергій знайомий з Плюшею, він вже об’їздив усю Україну, підкорив Говерлу та ще кілька карпатських вершин, часто навідується до столиці.

Також чоловік любить подорожувати літаками. Плюша поділяє його захоплення. Вона проходить у салон, лягає біля ніг і спокійно лежить до посадки. 

У невідомому аеропорту вона сама орієнтується, куди йти, слідує за іншими пасажирами й ніколи не помиляється.

Столичне метро і собака-поводир

Колись до київського метро не пустили сліпого молодика з собакою. Сергій захотів перевірити це на собі.

— Чергова на станції спочатку не погоджувалась пропускати нас, але підійшов поліцейський, перевірив наші документи й сказав, що ми можемо проходити, — розповів Гаврилюк.

Собака вважається поводирем тільки в тому разі, якщо має спеціальний сертифікат. Плюша його має, а в того хлопця в метро його не було, адже собаку він навчав самостійно. 

Підготовка собак-поводирів дуже дорога. Їх готують цілий рік, і потім такий друг коштує близько €30 тис. Саме через це в Україні немає подібних програм допомоги для незрячих.

Люди з вадами зору можуть функціонувати не гірше за інших. Можуть знайти улюблену роботу і стати найкращими в чомусь.

Раніше ми розповідали про роботу незрячого автомеханіка, який дійсно майстер своєї справи.