Фото Facebook Оскароносний документальний фільм 20 днів у Маріуполі став одним із правдивих джерел інформації для західної аудиторії. Зафільмовані події воєнного злочину росіян проти маріупольців назавжди будуть нагадуванням про те, які насправді “цінності” несе сумнозвісна російська культура. Над фільмом працювали троє — Мстислав Чернов, Євген Малолєтка та Василиса Степаненко, про яку доволі рідко згадують у контексті фільму. Продюсерка Василиса Степаненко розповіла в інтервʼю Марічці Падалко, як вони змогли виїхати з Маріуполя та вивезти відзнятий там матеріал. Як виїхали з Маріуполя Василиса зізналася: напередодні повномасштабного вторгнення вона не вірила у початок нової та великої фази війни. Тоді журналісти перебували у Харкові — рідному місті Василиси. Згодом поїхали на Донецький напрямок, та все ж вирішили їхати у Маріуполь. — Ми розуміли, що це дуже важливе місто для росіян, і якщо повномасштабна війна почнеться, найімовірніше, наступ буде саме на одне з найбільших міст у Донецькій області. Я памʼятаю наші розмови, що якщо повномасштабне вторгнення почнеться, то це буде дуже небезпечно. Мене запитував Мстислав, чи готова я до цього. Але для мене було надважливо, що ми — команда, і що я буду зі своєю командою до кінця. 24 лютого, за кілька годин до початку повномасштабного вторгнення, група журналістів приїхала до Маріуполя. Вони залишалися там до останнього, навіть коли місто покинули інші представники преси. Фото: Маріупольська міська рада — В останні дні, коли ми були в Маріуполі, вже були захоплені деякі частини міста російською армією. Ми розуміли цю небезпеку: якщо вони нас знайдуть, то зрозуміють, хто ми є. Ми не могли ще нічого придумати, була важка ситуація, в нас ламалася техніка, вже не було місць на картках памʼяті. Ми розуміли, щоб вижити та зберегти ці відзняті матеріали, нам треба виїздити. Ми також отримали вказівку від нашої редакції, що треба виїжджати. Читати на тему ”Всі мої емоції лишилися у Маріуполі”. Історія дівчини, яка пройшла фільтрацію та свідчила на трибуналі про злочини РФ Відверте інтерв’ю з маріупольчанкою, яка пройшла фільтрацію та свідчила про знищення рідного міста. Їх врятував поліцейський Володимир Нікулін, який посадив журналістів в автівку разом зі своєю сімʼєю та намагався виїхати з міста у простреленій машині. Василиса Степаненко ділиться: задля безпеки, жінки, які виїздили, ховали всі відзняті матеріали до себе в одяг та навіть у тампони, адже вважали, що чоловіків окупанти перевірятимуть ретельніше. — Коли ми їхали, намагалися приховати всі ці картки. Я ховала картки в кишені, в одяг. Навіть донька Володимира ховала собі в одяг. Ми думали, що жінок не будуть так перевіряти, як чоловіків. На той момент у мене була картка парамедикині Тайри. Її я взагалі в тампон заховала. Я не знала, що на цій картці, але розуміла, що це надважливо, і що це потрібно вивезти, — розповіла Василиса Степаненко. Наступного дня росіяни взяли Тайру у полон. Жінка пригадує, що їм не довелося використовувати підготовлену для окупантів легенду. Їм пощастило, тоді ще не було таких щільних перевірок, а блокпости не були облаштовані. Де дивитися фільм 20 днів у Маріуполі, ми писали в нашому іншому матеріалі.А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Життєві історії, Маріуполь Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему ”Всі мої емоції лишилися у Маріуполі”. Історія дівчини, яка пройшла фільтрацію та свідчила на трибуналі про злочини РФ Відверте інтерв’ю з маріупольчанкою, яка пройшла фільтрацію та свідчила про знищення рідного міста.