Відбудував себе сам, як Мюнхгаузен — письменник Андрій Любка про роль автора під час війни та волонтерство

Волонтерство під час війни — необхідна справа, адже здебільшого на волонтерах тримається забезпечення великої кількості військових потреб. Та не всі ставали волонтерами свідомо, не для кожного такою була ціль життя найближчими роками.

Неочікуваним волонтерством обернулося бажання купити гостинців на свято військовим і для письменника Андрія Любки. З того часу він передав на фронт 270 автівок, а нещодавно видав свою книгу Війна з тильного боку.

На заході Текстура, в Івано-Франківську, Андрій Любка розповів про на війну з погляду письменника та якими є реалії творчих людей зараз. Його пряму мову опублікувало видання Суспільне.

Думав, що волонтер — це поет

Андрій Любка не планував волонтерити. Він був дещо відірваним від розуміння реальної ситуації із забезпеченням військових, але коли про це розповів його друг, письменник взявся допомагати — бо мав аудиторію.

Так письменник купив авто для друга на нулі. І вже наступного дня до нього зверталися десятки дружин та матерів, чиї чоловіки чи сини служили та не мали ніякого транспорту.

— Хоча мені завжди здавалося, що волонтер — це поет: в тебе є натхнення, і ти в суботу ввечері або в четвер зранку встав і написав вірш, зробив добру справу. До тебе хтось звернувся, тебе його історія, його потреба справді торкнула і ти думаєш: Я все зроблю, але до неділі я закрию цей запит.

І потім ти живеш своїм звичним життям, — ділиться Любка й додає, що у нього так не вийшло, але йому приємно бути корисним.

Загалом волонтер придбав 280 автівок, але окрім купівлі, всі ці автівки потрібно оглянути та перевірити на справність.

2022 рік був для Андрія великим потрясінням: вижити тоді допомогло волонтерство і ціль купити та передати на фронт сотню машин. Він сподівався, що у 2023 році ситуація покращиться, забезпеченням займатиметься Міноборони.

Та не так сталося, як гадалося. Чарівна цифра, за словами Андрія Любки — ні 1 січня, ні 100 автівок, — не зарадили проблемі. І це його ще більше розчарувало.

Читати на тему

Ми заручники спогадів, але будинок можна відбудувати: історія волонтерки з Канади, яка евакуює українців

10-11 січня я вперше відвідала Бахмут — цей момент став для мене переломним, — каже Ейпріл.

Про зміну соціальних ролей

Війна, на думку письменника, показала нам, що насправді є важливим, що та хто заслуговує поваги. Адже раніше люди професій, які зараз вважаються рятівними, геть не мали поваги.

Після тривалої депресії Андрій Любка повернувся до письменницької справи. Так він, як барон Мюнхгаузен, сам себе за чуба витягнув з усього поганого у житті.

На меті не було написати та видати цілу книгу. Але раз на тиждень він сідав і писав текст. І це стало його порятунком.

Цей момент, коли ти наодинці з текстом, коли ти його записуєш у блокнот чи у вордівський файл, — він цілющий. Так з’явилася ця книжка, — пояснив Андрій Любка.

Тепер він знає, що роль письменника під час війни — неймовірно важлива. Так, кожен має власну аудиторію, на яку може впливати. Але головне — записувати усе, що зараз переживає український народ.

— Мені здається, що якраз через залученість великої кількості людей, великого відсотка суспільства, ми все ще тримаємося на плаву. Проблема наша полягає в тому, що це ті самі люди, а є значна частина суспільства, яка в психологічний спосіб намагається витіснити війну.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.