Євген уже втретє приєднався до лав Збройних сил України. Чоловік родом з Одещини, брав участь у боях на Маріупольському напрямку у 2015 році. Згодом служба закінчилася, й він намагався побудувати життя за кордоном, але повернувся незадовго до початку повномасштабного російського вторгнення. Спочатку допомагав в організації сил ТрО, а згодом повернувся до рідного підрозділу морської піхоти на посаду старшого сержанта. Він розповів для Армія.Inform свою історію та що треба знати, щоб досягти визначених цілей у бою. Шлях від солдата до командира Зі Збройними силами Євген познайомився ще у 2009 році. Він проходив вишкіл у Києві в окремій бригаді охорони Генерального штабу. Після цього повернувся додому та мріяв зайнятися бізнесом. Вважав, що про армію лише згадуватиме у розповідях дітям та онукам. Але справжня війна прийшла в Україну. Тож у 2015 році Євген знову пішов до війська, приєднався до батальйону морської піхоти, брав участь у бойових діях на Маріупольському напрямку. Тоді чоловік отримав звання сержанта й почав виконувати обов’язки командира. Перебування у гарячій точці вплинуло на формування командирських якостей. Він вчився на своїх помилках і ніколи не перекладав провину на побратимів. У 2017 році настав час звільнятися, тож Євген вирішив відкрити для себе перспективи за кордоном. Зимою сестра запросила його на весілля, тож 16 лютого чоловік прибув до Одеси. Його керівництво дозволило залишитися в Україні до 1 березня. Але 24 лютого Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. На початку травня Євген занурився у процес бойової підготовки особового складу, організації службової діяльності. Тоді було багато мобілізованих без військового досвіду. За його словами, доводилося працювати на випередження: виконувати повсякденні завдання і готуватися до складніших випробувань. Його бойовий досвід став у пригоді. Він велику частину часу присвячував заняттям та тренуванню. З початком проведення наступальних операцій проводив заняття з практичних дій підрозділу в наступі. Через деякий час зрозумів, що це було немарною справою. Читати на тему Якщо ми відступимо, то України не буде: історія морпіха Янкі про повернення на фронт задля майбутнього доньки Якщо сьогодні ми покинемо ці холодні окопи й відступимо, то вже завтра України не буде, — ділиться думками морпіх на псевдо Янкі. Про одну з операцій Одного разу броньований Козак із десантом морпіхів заїхав під час рекогностування з посадки в поле, почався щільний обстріл. Російський танк стріляв прямим наведенням. Зовсім скоро чотири колеса автівки пошкодило уламками, швидкість знизилася до 20 км/год. Зупинятися не можна, адже це дорівнює смерті. Тоді Євген вміло керував діями мобільної групи. Він надавав координати цілей і вказував напрямок пересування важкої броньованої машини. Військові морської піхоти не припиняли вести вогонь зі стрілецької зброї й великокаліберного кулемета. Минуло трохи часу, і групі вдалося вийти із зони ураження та повернулася на базу. Того дня військові змогли виконати завдання з розвідки. Правила для досягнення визначених цілей у бою Євген має кілька чітких правил як сержант щодо досягнення цілей. Найперше — це індивідуальний підхід до кожного солдата. Адже немає однакових людей, у кожного свої таланти, здібності та страхи. — Коли я визначаю завдання підлеглим, то намагаюся роз’яснювати все з огляду на їхній рівень освіченості, підготовки, психологічних і фізичних якостей. Хтось сприймає сказане, як-то кажуть, з льоту, а іншому потрібно повторити двічі чи тричі. Хтось уже вмотивований, а для когось треба знайти додатковий важіль впливу, — зазначає командир. Друге правило — обов’язковий аналіз виконання завдань. Після кожного виходу військові збираються та аналізують ситуацію й підбивають підсумки. — Кожен солдат розповідає всім, як він виконав своє завдання і як оцінює свої дії на полі бою. Відверто розповідає не тільки про досягнення, а й про помилки, втрачені можливості й невикористані резерви. Такий підхід дає можливість наступного разу позбутися якихось недоліків, зробити корегування в плануванні й ухваленні рішень, а також націлити на ефективнішу бойову роботу, — ділиться Євген. Ці методи сержанта показують себе з хорошого боку. Морпіхи вдало виконують бойові завдання і роблять внесок в перемогу України. Раніше ми розповідали історію сапера Івана Івасенка про розмінування Київщини. А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше! Фото: Дмитро Завтонов / Армія.Inform Теги: війна в Україні, Життєві історії, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Якщо ми відступимо, то України не буде: історія морпіха Янкі про повернення на фронт задля майбутнього доньки Якщо сьогодні ми покинемо ці холодні окопи й відступимо, то вже завтра України не буде, — ділиться думками морпіх на псевдо Янкі.