Не можна підібрати слів, щоб описати всю жорстокість окупантів. З кожною подібною історією гнів українців тільки зростає, ми міцнішаємо та мстимося.
Росіяни вбили сотні дітей з 24 лютого, серед них і десятирічна Катруся з Харківщини. Вона загинула на очах бабусі й дідуся, які з усіх сил намагалися її врятувати.
Це сталося на другий день війни в селі Новий Бурлук. Катю Вінарську з Харкова забрав її дідусь, щоб сховати трохи далі від бойових дій. Однак саме там російські солдати її вбили — відкрили вогонь двічі.
Бабуся Каті працює в магазині, згадує, близько другої години дня попросила чоловіка забрати її з роботи, а онуку наказала саму не лишати, бо дівчинка злякалася вибухів.
Спершу ворожі кулі влучили в Катю неподалік магазину, дідусь кинувся рятувати онуку, однак до лікарні так і не довіз, дорогою дівчинку вдруге розстріляли.
— Ми почули, що по машині ніби дріб цокнула. Онука сиділа ззаду та лізла наперед. Я кажу: “Катю, куди ти лізеш, зараз будемо вдома і все буде добре.
Вона підіймає курточку і каже: “Бабусю, дивись!” А в неї там дірочка! — розповідає бабуся Марія Ківшарь.
За 300 метрів стояла колона російських танків, дідусь кинувся лаяти окупантів, кликати на допомогу лікаря. Російський медик вколов дівчинці знеболювальне і сказав: “Куля навиліт, є три години, щоб доправити малу до лікарні”.
Найближчий медзаклад в Чугуєві, за 40 км, і всюди російські війська! Тоді сусіди змайстрували з білої сорочки прапор, а російський солдат дав сигнальні ракети й наказав запускати, коли побачать росіян, тоді їх пропустять. Однак напівдорозі до лікарні — поблизу Базаліївки — окупанти знову обстріляли машину.
Дідусь Каті просив окупантів пропустити, Марія випускала ракети, але загарбники тільки відкрили вогонь. Потім вони зірвались і поїхали. Машина дідуся не заводилась, він взяв Катю на руки та вийшов з нею на дорогу.
Там їхала колона російської техніки, Микола просив взяти Катю, але російський солдат, коли побачив дівчинку крикнув: “Груз 200” (мертва — ред.). Марія ще тоді не розуміла, що це означає. За кілька кілометрів людей висадили, і далі дідусь поніс Катю на руках.
Марія подивилася на голову дівчинки, а там була невеличка дірка й усе волосся в крові. Вони дійшли до першої ліпшої хати Приморського.
Тоді 80-річна старенька покликала лікаря, що мешкав в цьому селі. Він надав допомогу Миколі й Марії, а Катя вже була мертвою.
Поховали дівчинку в садку на подвір’ї, а за кілька днів, коли російські війська пішли, дитину перепоховали на цвинтарі. На хресті Каті немає таблички, проте всі знають, що там похована саме вона. Під час ексгумації тіла навколо купа іграшок, адже дідусь положив чи не всі до могили.
Правоохоронці мають провести низку процедур та експертиз, тоді передадуть тіло на поховання родичам.
У грудній клітині Марії досі сидить куля, але нестерпно болить, каже, інша рана — душевна. Вона ніколи не загоїться. Все чого хочуть, щоб весь світ знав, що окупанти зробили з їхньою Катею. Весь світ має знати, хто такі росіяни.
Росіяни розстрілюють батьків на очах у дітей і вивозять їх в Росію. Раніше ми розповідали про воєнні злочини російських військових на Харківщині.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!