Зранку до вечора, як на роботу — вже майже п’ять місяців десятирічний Максим і 12-річний Андрій щодня виходять на свій блокпост у невеликому селі на Харківщині.
Тут, за кількадесят кілометрів від лінії фронту, вони зустрічають та проводжають військові автівки, віддають честь і бажають перемоги армійцям.
Все починалось з того, що хлопці просто вирішили вийти на дорогу, аби підтримувати військовослужбовців, які проїжджають повз.
Пізніше обладнати блокпост та озброїтися допоміг переселенець із Харкова Вадим. Чоловік виготовив усе необхідне — зенітну установку, щоб збивати гелікоптери та літаки, а також снайперки для хлопців.
Тепер їх уже добре знають на цій ділянці дороги, а військові часто зупиняються біля дітей, щоб подякувати, сфотографуватись та залишити трохи солодощів маленьким захисникам.
Військовослужбовці діляться, що їм приємно бачити, як діти прагнуть допомогти.
Дуже приємно, що у нас підростає така молодь, на яку ми можемо залишити після себе цю країну.
Батьки Андрія теж служать у ЗСУ, а його відправили з Харкова до бабусі у село, щоб вона відгодувала малого та допомогла оговтатись після пережитого.
Блокпост — наче психологічна реабілітація. Бо хлопець відчуває себе потрібним, і — долає сум за батьками.
Те, що починалося як дитяча гра — переросло у волонтерство. Дітям уже вдалося зібрати кілька тисяч гривень, які вони з батьками передають на потреби ЗСУ.
А поки діти намагаються боронити свою країну, як можуть, їх батьки продовжують нести службу у лавах ЗСУ. Читай історію артилерійської розвідниці Любові, яка мріє після перемоги обійняти свою дитину.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!