Виснажені, змучені, але вдома. 207 українських оборонців, які повернулися із російських тюрем, зараз проходять обстеження, далі — реабілітація. У кожного з них своя драматична історія.
Цілують землю, міцно стискають прапор та чи не вперше за майже два роки врешті можуть вигукнути Слава Україні!
31 січня був один із найдраматичніших і найтриваліших обмінів, який мав відбути ще 24 січня. Втім, 207 військовополонених українців росіяни повернули лише за тиждень.
Те, що пекло, нарешті позаду, дякує Богу захисник Маріуполя Євген. Його сестра Юлія каже, що одразу його не впізнала, коли побачила кадри з обміну. За три роки до повномасштабного вторгнення брат підписав контракт, поїхав служити у 56 бригаду, що дислокувалась у Маріуполі. А далі була відчайдушна оборона міста.
Ми розуміли, що там два виходи: або залишитись там назавжди, або це буде полон. Ми знали це з самого початку. Я себе до цього готувалась.
Зв’язок із Євгеном обірвався 10 квітня. За кілька днів на ворожих ресурсах з’явилося відео з колонії в Оленівці. Захисники були всі в строю і Євген підняв голову. Зараз чоловік каже, спеціально це зробив, щоб рідні його побачили.
За майже два роки полону захисника утримували у чотирьох російських колоніях. Після одного з обмінів Юлія навіть знайшла військового, який перебував із братом в одній камері. Це давало надію. Коли жінка отримала звістку про обмін, говорить, спочатку навіть не повірила.
Не вірить, що знову бачить обличчя своїх товаришів і 24-річний Олександр.
Ми коли виходили з Азовсталі, не було навіть і гадки про те, що з нами може бути в полоні. Але я скажу одне, що багато хлопців гідно витримали цей шлях.
І перше, що просить захисник, — це зателефонувати до мами. Це був свідомий вибір сина стати військовим, каже зараз його мама. Та за рік після того, як він приєднався до війська, почалась війна небачених масштабів. Хлопець опинився в Маріуполі, там і отримав поранення. Все, що знала Ірина, допомогу йому надавали на Азовсталі.
Жінка звідусіль збирала інформацію про долю сина і щодня писала йому повідомлення із надією, що він обов’язково їй відповість. Тепер, говорить, буде міцно обіймати та нікуди не відпустить.
Під час цього обміну повернувся додому і 35-річний прикордонник Олег Чернишов. Це саме він відзняв легендарне відео, де вони з побратимами на острові Зміїний вказують координату руху для російського корабля.
82 оборонці острова Зміїний тоді потрапили у полон. Увесь цей час їхні родини боролись за визволення. Олега вдома чекали мати, дружина та семирічна донечка. 708 днів полону і нарешті їхній герой удома.
За два роки перші обійми й для Наталії. Кожного обміну жінка зустрічала автобуси з полоненими з єдиним бажанням — побачити у вікні свого чоловіка. Тепер родина знову разом.
Дякую кожному, хто це зробив. Дякую всім за те, що робити людей щасливими.
Та водночас в російській неволі лишається ще чимало українських оборонців. Читай, чому важливо не лише пам’ятати про полонених, але й нагадувати світу про них.
Фото: Володимир Зеленський
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.