24 лютого 48-річний Костянтин на псевдо Кот покинув свою цивільну роботу будівельника-ремонтника та пішов до військкомату.
Чекати не хотів, поки прийде повістка, тому вирішав усе брати у свої руки. І хоч військового квитка на руках не мав, хотів хоча б записатись до тероборони.
Коли прийшов добровільно у військкомат, пройшов усі комісії та зміг вибрати, де хоче нести службу. Вибір впав на Нацгвардію. В її лавах чоловік спочатку охороняв стратегічні об’єкти.
Потім був відбір на передову, і Костянтин його пройшов. Рідним нічого не сказав і вже 26 квітня був на позиціях в одному із селищ Донеччини, яке росіяни прицільно знищували ще з 2014 року.
Там гучно щодня і щоночі, жителів майже не лишилося, але населений пункт був і є українським, – стверджує доброволець.
Російські окупанти стояли за 500 метрів від населеного пункту, тому командування постановило організувати ще один спостережний пункт. Старшим туди поставили Костянтина.
До звичних повноважень чоловіка додалось виявлення мешканців, які орієнтували ворога. Таких осіб Костянтин разом з побратимами передавав в СБУ. Зараз військовий згадує, що найбільше вразило його те, що ці люди прикидались волонтерами.
Ще одним досягненням Костянтин вважає знищення одразу двох танків, які відкрили вогонь по позиціях нацгвардійців. Побратимів тоді чоловік відправив в укриття, а сам поліз на дах, щоб виявити, звідки йдуть постріли.
Костянтин каже, що поки працював у тому селищі 35 днів, ворог не просунувся ні на метр. Зараз населений пункт залишається українським. Сам чоловік наразі перебуває на ротації в області та виконує інші завдання. Однак до мирної роботи Костянтин повертатись поки не збирається, лише чекає на нові завдання на службі.
Деякі українські військові не готові полишити службу навіть попри поранення. Читай історію про незламний дух українського сапера Юрія Гудименка.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!