Популярний сучасний підхід щодо “мудрої природи”, яка підкаже дитині, що їй потрібно і як треба поводитись, призводить до зловживання шкідливою їжею та непомірної кількості екранного часу.
Насправді діти не знають, що для них краще. Це справа батьків — виробити у них навички здорового харчування і здорового життя.
Нутриціологиня та фуд-терапевтка Анастасія Голобородько дає опорні поради для батьків, які бажають навчити дітей їсти те, що треба й коли треба.
Сама дитина не може навчитися їсти правильно. Зрештою, виховання як частина людської культури побудоване на навчанні, довірі та розумінні обома сторонами логіки тих чи інших правил та вимог.
Батьки мусять змиритися, що навички здорового харчування не виникають за один день.
Над ними потрібно працювати. Іноді довго й наполегливо.
Найкраще, що можуть зробити батьки — це потурбуватися про вироблення здорової харчової поведінки у дітей до п’яти років.
Якщо це вдасться зробити, то надалі навіть у підлітковому віці з його нездоровими тенденціями щодо їжі дитина сама про себе подбає.
Просто поставити перед дитиною каструлю з броколі — неефективно. А от зацікавити красивою тарілкою, пояснити малюку текстуру продукту, ба навіть разом вибрати харчі у магазині чи на ринку — уже інша справа.
Тому що їжа — це культурне явище, тож нехай дитина буде активним та усвідомленим учасником цього феномену.
Покажіть їй найкраще, що є у процесі вибору, приготування та споживання дійсно якісних продуктів.
Намагайтеся не злитися на дитину, коли щось (або геть усе) піде не так. Краще підключайте уяву, пограйте в асоціації (броколі схожа на їстівні дерева влітку, а цвітна капуста — на засніжені дерева, наприклад).
При цьому важливо бути послідовними: планування страв та прийомів їжі має бути вашим кредо.
Якщо вам доводиться дещо — або геть усе — змінювати у харчових звичках дитини, то варто робити це поступово.
Не робіть різких переходів у дусі “відсьогодні ти їстимеш зовсім по-новому” — це викличе супротив. Дитяча психіка не змириться з тим, що забрали щось звичне й приємне, а на заміну нічого смачненького не запропонували.
Поважайте право дитини відмовитися, не тисніть.
Тиск і проламування особистих кордонів дитини сформує в неї невміння відмовити. А це дуже важлива навичка.
Натомість скористайтеся ноу-хау французьких батьків — запропонувати 15 разів. Ось тобі спробувати чудову страву. Лише спробувати. Це так смачно. Спробуй. Зазвичай діти приймають до раціону запропонований продукт.
Діти схильні до того, щоб концентруватися на процесі та вивчати текстури. Їм потрібен час, щоб оцінити, що смачно, а що не подобається; що хрустке, а що м’яке; що тепле, а що холодне.
Обговорюйте з ними: як їм смакує, що цікавого, приємного у кожному продукті чи страві.
Залучайте до приготування страви, до сервірування столу.
Насправді діти зазвичай не хочуть їсти між основними прийомами їжі. Всі ці печива, вафлі й цукерки трапляються, якщо котрийсь із них вони пропустили. І саме з цих перекусів росте надмірна кількість калорій у раціоні.
Почніть із повноцінного сніданку.
Якщо ж прийом їжі було пропущено через відсутність почуття голоду або відмову від здорової страви, то дитині доведеться почекати наступного прийому їжі. Жодних шкідливих перекусів!
Одним словом: не жертвуйте дисципліною заради “реактивного” харчування. Виховання здорової харчової поведінки — процес, якому потрібні час, терпіння та послідовність.
А щоб дитина і в школі дотримувалась правильного харчування, треба слідкувати за тим, який перекус вона з собою бере. Раніше ми розповідали, що покласти в ланчбокс дитині.