Знецінення — одна з форм насильства: Дмитро Карпачов пояснив, як воно травмує дитину

Ми постійно оцінюємо все у своєму житті. Зокрема себе та власні досягнення. І нерідко під час цих роздумів доходимо висновку: пишатися зарано, ще є куди рости.

Добре, коли йдеться про здорову самокритику. Але трапляється, що в нас “прокидається” звичка все знецінювати. Тоді її жертвою стаємо не лише ми, а й наші діти, які, зростаючи в таких умовах, не можуть повноцінно розвиватися і набиратися досвіду.

Як знецінення позначається на дитині та чому слід уже сьогодні переглянути свій підхід до виховання малечі, розповів на своїй сторінці в Instagram Дмитро Карпачов. 

Фахівець пояснює, знецінення — це одна з форм психологічного насильства. Якщо батьки постійно виголошують на адресу дитини знецінюючі  фрази, то із завданням сформувати у неї позитивну самооцінку вони точно не впораються.

Адже як можна цінувати себе, якщо тебе не цінують інші?

Коли ви знецінюєте дитину, вона не перестає любити вас. Вона перестає любити себе, — наголошує Дмитро Карпачов.

Знецінювати можна все: думку, слова, вчинки, досягнення, зовнішність тощо.

Утім, якщо серед дорослих знецінення можна вважати елементом конкурентної боротьби або захисним механізмом, то чому багато батьків роблять це щодо своїх дітей — питання відкрите. 

Читати на тему

Емоційна сепарація: коли насправді настає незалежність від батьків

Деякі люди навіть у дорослому віці залишаються дуже прив’язаними до батьків. Сімейна психологиня пояснила, що таке емоційна сепарація та які її ознаки.

Приклади знецінюючих фраз батьків, а також висновки, які дитина робить із цих слів:

Батьки говорять:  “Що за дурницю ти говориш?” — Дитина думає: “Моя думка нічого не варта”.

Батьки говорять: “Я краще знаю, що робити” — Дитина думає: “Від мене нічого не залежить”.

Батьки говорять: “Поглянь, як Марійка гарно їздить на велосипеді” — Дитина думає: “Я не такий/така, як хочеться мамі чи татові”.

Батьки говорять: “Красиво, але до шедевра далеко” — Дитина думає: “Я не заслужив/заслужила, щоб мене похвалили”.

Батьки говорять: “Ти навіть посуд нормально помити не можеш!” — Дитина думає: “Я нічого не вмію”.

Батьки говорять: “Не треба плакати, нічого надзвичайного не сталося” — Дитина думає: “Мене не розуміють”.

Батьки говорять: “Такого не може бути, не фантазуй” — Дитина думає: “Моїм словам не довіряють”.

Батьки говорять: “Теж мені проблема, ось у мене…” — Дитина думає: “Мені ніхто не допоможе”.

Дмитро Карпачов зазначає:

Знецінення — ознака токсичних взаємин у сім’ї. І якщо батьки це практикують стосовно своєї дитини, то з імовірністю 99% вони чинять так само стосовно одне одного і самих себе.

Батьки, які знецінюють, можуть цілком любити своїх дітей, але у них помилкове уявлення про те, як потрібно виховувати дитину, щоб та «виросла людиною».

Керуючись найкращими спонуканнями, вони вважають, що так викличуть у дитини бажання ставати кращою.

Також знецінення може бути викликане спробою посилити контроль за дитиною. Воно часто є у гіпертурботливих батьків — коли права на самостійність і свободу вибору у дитини не залишається. Крім того, за словами експерта, часто знецінення передається у спадок.

Потрібно пам’ятати, що батьки — це інтерпретатори світу для дітей. Зворотній зв’язок від них допомагає дитині зрозуміти, хороша вона чи погана, — говорить психолог. 

Тому, за словами фахівця, важливо не допустити спотвореного трактування, щоб не впадати в крайнощі: захвалювати чи занижувати переваги дитини.

Нагадаємо, нещодавно Дмитро Карпачов поділився секретами, як якісно проводити час із дітьми.