Це якось лікується? Що не треба говорити батькам дитини з інвалідністю, щоб не ранити

Батьківство — це не лише про щасливі усмішки та нестримну радість у грудях від звуку сміху власної дитини. Це ще й про виклики, до яких не всі бувають готові. І їх стає більше, коли у дитини є інвалідність.

Попри це, люди лишаються такими ж батьками, як і всі інші й не потребують специфічного спілкування чи особливого ставлення. Необхідні лише — доброта, чуйність та відкритість, як і в комунікації з іншими людьми.

— Прийняття кожного таким, який він є, лиш допоможе розвіяти хибні уявлення про дітей з інвалідністю та їхніх батьків, — пишуть творці всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської Ти як?

Тому у межах інформаційної кампанії Діти як діти команда Ти як? зібрала поради радниці-уповноваженої президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’ї Герасимчук, як говорити з батьками дитини з інвалідністю.

Поради, як не ранити батьків дітей з інвалідністю

Насамперед варто пам’ятати, що будь-яка дитина на ігровому майданчику може мати певні порушення розвитку чи функціонування. Тому добре завжди дотримуватись певних правил:

• не поспішай критикувати поведінку дитини та робити зауваження її батькам;
• не встановлюй дитині діагноз;
• не давай порад, щодо виховання дитини, якщо її батьки про це не просили;
• не пропонуй вилікувати дитину, дати їй якісь ліки чи контакти спеціаліста-чудодійника.

Діти з інвалідністю — такі ж діти, а їхні батьки — такі ж батьки.

У спілкуванні з будь-якими батьками варто добирати слова та бути ввічливими. Якщо тебе щось цікавить, краще пояснити, чому саме ти ставиш те чи інше питання. Це допоможе уникнути непорозумінь та неприємних ситуацій.

Також важливо насамперед цікавитись внутрішнім самопочуттям дорослої людини чи дитини, а вже потім усе інше. Варто й уникати стереотипів.

Натомість краще використовувати у спілкуванні лише етичну термінологію, наприклад, дитина з синдромом Дауна, незрячий хлопчик, дитина з порушенням слуху, дівчинка на колісному кріслі, дитина з інвалідністю, дитина з аутизмом тощо.

Читати на тему

Щоб у майбутньому жити у здоровому інклюзивному суспільстві: як говорити з дітьми про інвалідність

Розповідаємо, як коректно говорити з дітьми про інвалідність та побороти “незручність”.

Як говорити з батьками дитини з інвалідністю

• Замість: Вам, мабуть, так складно з вашою дитиною…
• Говори: Мені, як мамі, теж інколи буває непросто з дитиною.
• Замість: Мда, не пощастило вам…
• Говори: Скільки років вашій дитині? Як його/ії звати? Любить гуляти на свіжому повітрі?
• Замість: Така вже ваша доля…
• Говори: Вважаю, всі діти різні. Часто вони завдають чимало клопоту, тож нам, батькам, треба мати гарну витримку, аби батьківство не стало тягарем.

• Замість: У вас сонячна дитина / дитина дощу?
• Говори: Чим дитині подобається займатися?
• Замість: Ця хвороба не заразна? Якось лікується?
• Говори: Ви чудово справляєтеся з дитиною. Хотів/-ла запитати вашої поради як мама у мами (тато у тата)…
• Замість: Так він/вона у вас нормальна чи…?
• Говори: Можу чимось вам допомогти?

Проте все частіше ми також можемо бачити поранених військових, з ампутаціями, протезами тощо. Їм хочеться допомогти та підтримати, подякувати. Але не всі наші дії сприймаються військовими позитивно. Тому читай, як правильно спілкуватися з військовими, які мають інвалідність.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!