З народженням дитини мама й тато прагнуть вкладатися на повну у виховання, не робити тих помилок, які відчували на собі, бути найкращими у світі.
Прагнення ідеальної картинки вкорінюється так сильно, що буває важко змиритися з неідеальною реальністю: втомою, апатією, вигоранням і почуттям провини за все це.
Дитина потребує чимало емоційних ресурсів, однак вони не завжди є. Свою обмеженість ресурсу усвідомлює майже кожен дорослий, однак що робити з надокучливим почуттям провини?
Про те, як виникає синдром поганої мами, як боротися з почуттям провини та докорами “я роблю недостатньо”, розповіла психологиня проекту Незламна мама від Фонду Маша Ірина Басіста.
Синдром поганої мами
Синдром поганої матері — це біль і сум через те, що, як здається на перший погляд, ти не можеш дати дитині потрібне в достатній кількості. Самозвинувачення веде до виснаження, розпачу та депресії, каже Ірина Басіста.
За виснажливий рік війни, переживань та хронічного стресу далеко не у всіх може бути ресурс навіть на себе, не те що на власних дітей. Тож психологиня розповідає, що багато людей зараз вдаються в питання: “Як бути хорошою мамою?”
Батьків турбує, що вони погано дають раду з батьківськими обов’язками, у них не вистачає ресурсу на те, щоб якісно проводити час із дітьми, почалися сварки з малечею чи підлітками тощо.
Хай яка проблема, що змушує сумніватися в собі, слід пам’ятати, що всі ми зараз вчимося бути батьками в раніше не відомих умовах.
А це вже свідчить про те, що ти достатньо хороша(-ий) у батьківській ролі! — наголошує психологиня.
Переможи почуття провини: дієві методи
Одного усвідомлення, що зараз війна і ти робиш найкраще, на що здатен(-на), може бути недостатньо. Прийняти неідеальну реальність і свій максимум допоможуть прості щоденні кроки.
- Коли почнеш відчувати провину, найперше, про що треба подумати: хто насправді винен у тому, що все так? Це не я, а Росія і російські війська, які вдерлися і зруйнували мирне життя.
- У мозку лише одне головне завдання — вижити. Тому все, що ти зараз робиш, націлене на виживання і пристосування до нових реалій.
Психологиня стверджує, що якщо виживеш ти — виживуть і діти. Це закладено “заводськими налаштуваннями” еволюції. Тому психіка робить усе, щоб долати стрес і продовжувати жити.
Так, хтось справляється краще, а комусь потрібно більше часу. Однак варто дивитися лише на себе, адже всі різні. Ми інакше проходимо і проживаємо воєнний досвід, маємо долати унікальні труднощі.
- Помічати свої недоліки у вихованні простіше, ніж хвалити себе? Якщо це про тебе, то слід скласти список того, що добре виходить і які альтернативи ти знаходиш. Напиши, за що ти себе звинувачуєш, і додай чарівне “але”.
Наприклад:
- До війни я не давала дитині дивитися мультики, а тепер без них не можу впоратися. Але я підібрала розвивальні мультики та обмежила час перегляду.
- Я мало проводжу часу з дитиною, але знайшла чудову няню, садок, і всі вихідні ми разом.
- Я не можу впоратися зі своїм підлітком, але ходжу до психолога, шукаю спеціалістів і дивлюсь відео з виховання.
- Подумай, де бачиш(-ла) батьківську точку зростання, занотуй одну чи дві. Навпроти них випиши, що можна покращити чи зробити для покращення. Виконай хоча б одну дію на шляху до цього зростання.
- Чарівні афірмації. Цей метод працює в комплексі з діями, однак гарно допомагає розвіяти упередження щодо себе. Читай афірмацію щодня, а за тиждень спробуй зазирнути в себе і відчути, як змінився стан.
Наприклад, напиши нагадування в телефоні чи повісь на дзеркалі наліпку з надписом: “Я достатньо хороший(-а) тато/мама; я найкращий(-а) тато/мама для своїх дітей; я впораюсь!”
Війна породила чимало викликів у батьківстві, особливо, якщо хтось один зараз захищає державу на фронті. Хоч які маленькі діти, вони теж переживають, тому ми розповіли, як морально підтримувати дітей військових.
А ще Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, щоб не пропустити найцікавіше!