Чотири роки кривавого протистояння, здавалося б, мали виснажити будь-який конфлікт до стану заморозки. Проте війна в Україні продовжує горіти, і причина цього глухого кута криється в одній людині.
Володимир Путін опинився у лещатах власного виробництва: шанси на тріумф, який він міг би представити російському народу як перемогу, тануть, а вихід через мирні переговори здається дедалі більш ілюзорним та небезпечним для самого режиму.
Про це пише The Economist.
Провал на полі бою: 60 км замість 1 600
Перша і головна проблема Кремля — це реальність фронту. Для порівняння: під час Другої світової війни Червона армія за чотири роки просунулася на 1 600 км від Москви до Берліна. У нинішній війні, яка триває вже довше, російські війська на своєму головному напрямку в Донецькій області спромоглися просунутися лише на 60 км — це відстань від Вашингтона до Балтімора.
Сучасна зона вбивства завширшки 10–30 км навколо лінії фронту стала непереборним бар’єром. Завдяки всевидячим операторам дронів будь-яке скупчення техніки чи живої сили миттєво стає мішенню. Росія втратила здатність до масштабних проривів, і нинішня траєкторія не обіцяє Путіну жодних стратегічних змін.
Армія за гроші, а не за ідею
До кінця минулого року Росія почала втрачати на полі бою більше людей, ніж здатна мобілізувати. Покладаючись на фінансові стимули, а не на патріотизм, Кремль змушений постійно підвищувати ставки.
З червня 2025 року середній бонус за підписання контракту зріс на пів мільйона рублів і сягнув позначки у 2,43 млн рублів ($32 000).
На тлі нехтування ветеранами та спроб держави зекономити на гробових виплатах вартість залучення нових рекрутів стає непомірною. Витрати на війну вже поглинають 8% ВВП Росії, що еквівалентно 90% федерального дефіциту. Економіка зони смерті вже почала поїдати цивільні сектори, які стрімко скорочуються.
Фактор Трампа та ілюзія Женеви
Багато хто покладає надії на мирні переговори в Женеві, вважаючи, що Дональд Трамп зможе нав’язати Україні територіальні поступки. Проте цей шлях відступу для Путіна стає дедалі вужчим.
- Залежність України змінилася: Київ зараз значно менше залежить від прямого американського фінансування, яке скоротилося на 99%, та розвідки США.
- Юридичні запобіжники: будь-яка угода, що передбачатиме гарантії безпеки, має бути ратифікована Сенатом США, що виключає односторонні кулуарні домовленості.
Чому мир для Путіна небезпечніший за війну
Справжня причина обережності диктатора щодо припинення вогню полягає у внутрішніх ризиках. Повернення сотень тисяч незадоволених ветеранів у країну з розбалансованою економікою та глибокою рецесією — це рецепт політичної дестабілізації. Історія Росії пам’ятає 1917 рік та наслідки афганської авантюри 1980-х.
Суспільство, яке спочатку вітатиме мир, неминуче поставить питання: заради чого було розтрачено стільки життів та багатств? Принизлива залежність від Китаю та статус молодшого партнера стануть очевидними для всіх.
Фінал гри: чи є вихід
Вартість війни для РФ зростає, але диктатори рідко зупиняються добровільно. Захід може прискорити цей процес, посиливши тиск на “тіньовий флот” та активувавши санкції проти покупців російської нафти. Проте головним інструментом залишається руйнування міфу про неминучу перемогу. Як показує досвід, ніхто, і найменше Трамп, не хоче підтримувати того, хто явно програє.
Зрештою, готовність Путіна воювати залежить лише від обсягу болю, який він може заподіяти власній країні. Але чим більше цього болю, тим ясніше росіяни бачитимуть руїни власного майбутнього.
Показовою у цьому контексті стала зміна риторики у Вашингтоні. Якщо раніше Дональд Трамп впевнено заявляв, що хоче закінчити війну за один день, то після детального занурення у контекст він змушений був визнати складність ситуації. Побачивши реальний стан справ, політик констатував, що розгледів занадто багато ненависті між країнами, яка робить миттєвий мир фактично неможливим.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!
