Лікар-педіатр
Дорослі завжди з нетерпінням чекають перших кроків малюка та турбуються, коли йому щось не вдається. Хоча після опанування цієї навички батьки мріють, щоб він бодай трохи посидів.
Намагаючись допомогти дитині й пришвидшити процес вертикалізації, батьки часом використовують інноваційні засоби, які можуть сповільнити розвиток нових навичок ходіння: ходунки, толокари, віжки-ходунки тощо.
Педіатриня Тетяна Бойко розповіла, в якому віці малюк має почати ходити, як здобувається нова навичка, та головне, як батьки можуть допомогти зробити перші кроки, щоб не нашкодити.
Процес вертикалізації маленької людини досить складний і залежить від двох важливих чинників.
По-перше, малюк має бути готовий до етапу прямоходіння фізіологічно. Має відбутися синхронізація розвитку нервової й опорно-рухової систем.
У дитини має розвинутися мозочок, який відповідає за координацію рухів, та зміцнішати м’язовий скелет, який з часом і регулярними вправами на підлозі поступово стає витривалішим.
Другий, не менш важливий чинник, від якого залежить, коли дитина піде, — послідовність в опануванні нових умінь.
Нічого не буває одразу. Перед тим, як пробігти марафон, ми маємо довго і віддано тренуватися. Зробити кілька кроків для новачка у світі — непросто. Така активність потребує попередньої підготовки.
Ходьбі передує повзання навкарачки. Ортопеди рекомендують відповзати від двох до трьох місяців, щоб натренувати й підготувати м’язи до прямоходіння.
Зазвичай на етапі повзання дитина уже досить швидко знаходить опору й обов’язково скористається нагодою, щоб постояти. Потім вона почне ходити біля неї, спершу спираючись на руки, а потім самостійно.
Отож перед тим, як почати ходити, малюк має пройти такі етапи:
Усі ці етапи дитинка очікувано має завершити в діапазоні від 9 до 18 місяців, після чого зробити свої перші самостійні кроки.
Час, який займає процес формування нових навичок, у кожного свій, індивідуальний. Інколи малюк може не поспішати робити перші кроки.
В такому разі не варто допомагати дитині різними пристроями, як-от ходунки чи толокари, адже дитина має зробити свої перші кроки самостійно, без їхньої допомоги.
Єдине, що можна собі дозволити — поводити за ручки, за умови, що дитя наполягає. Ти одразу зрозумієш, що дитина наполягає, адже вона показуватиме це усім своїм видом, мімікою та жестами.
Дотримуйся інструкції допомоги малечі та практикуй техніку 20–32 хвилин на день.
Тримай дитину за корпус або за обидві ручки й ходи разом з нею. Якщо ти вибрав(-ла) другий варіант, то дотримуйся правильної техніки.
Руки малюка мають бути паралельно підлозі, а твої — фіксувати його зап’ястки та передпліччя, щоб не зашкодити. Так чином ти допоможеш зробити перші кроки, а потім мріятимеш, щоб невгамовний малюк бодай на мить перестав від тебе тікати.
Чим старшою стає дитина, тим частішими стають істерики без приводу. На емоціях батьки можуть сказати те, що може травмувати. Ми зробили підбірку виразів, які не можна казати дитині, коли вона вередує.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.