Кризова консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ Право на захист
20 червня – Всесвітній День біженця. За даними ООН, з України вже виїхали понад 6,5 мільйонів біженців, з яких додому повернулися майже 3 млн українців. Ця цифра продовжує зростати.
Люди, які виїхали за кордон і перебувають там досі, постійно вагаються, чи варто повертатися, чи достатньо безпечно буде вдома й одним з найпоширеніших запитань є: а що, як доведеться залишати домівку вдруге?
Цей страх цілком природний, оскільки екстрена евакуація могла бути травматичною.
Та все ж перебування за кордоном, далеко від рідних, коханих, далеко від звичного способу життя — це теж травма. Саме тому ми бачимо активне повернення українців додому, для якого у кожного свої причини, однак всі виявилися достатньо вагомими, щоб повернутися у відносну небезпеку.
Саме так, небезпека досі лишається, російські війська все ще є на території України й не шкодують ракет та авіації. На кордоні вже накопичують свої сили війська республіки Білорусь, тому виникає цілком логічне питання: а що, як я повернуся, але доведеться знову тікати?
На це питання фахову відповідь дала психотерапевтка реєстру Європейської асоціації психотерапії, кризова консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ Право на захист Анна Могильник.
Більшість українців думають приблизно так: я повернусь до рідного міста і все якось повернеться на свої місця, просто буде трохи по-іншому.
Однак психологиня зазначає, що є нова реальність, яку треба враховувати, бо “трохи інше” — це зовсім не трохи.
Тут важливо відверто вдивлятись в очі реальності. Війна продовжується. Кожне місто України досі перебуває у небезпеці або у відносній безпеці. Ракетні обстріли продовжуються і ніхто не знає, куди прилетить наступного разу.
Тому ключовим залишається питання: “Заради чого я повертаюсь, враховуючи ці обставини?”.
І відповідь на нього треба обґрунтувати перш за для самого себе.
У кожному з нас всередині живе дитяча частинка — Я-стан дитини. Ця дитина продовжує вірити у краще, сумує за домом, страждає від несправедливості й вимушеності.
Саме вона прагне все повернути, як було раніше, і знову віднайти спокій, безпеку через повернення у звичні обставини. Але ухвалювати рішення тільки з дитячої частини та її мотивації вкрай небезпечно.
Треба прислухатися і до свого внутрішнього дорослого, який відповідальний за дитину. Саме дорослий турбується про неї та приймає зважені рішення.
Отож, перш ніж остаточно вирішити, треба відверто поспілкуватися з собою. Ось кілька питань, на які краще відповісти письмово:
Отже, прийшов час замислитись і проговорити з близькими, як облаштувати своє життя так, щоб зберігати його якість і почуватись якомога безпечніше.
Адже повторна евакуація — це необхідність, тож треба бути чесним(-ою) з собою і подумати, чи готовий(-а) ти повернутися в ту реальність, яка є зараз.
Для цього треба пройтися по всім сферам життя й оцінити, як вони зміняться, що залишиться тощо.
Щоб грамотно все оцінити й нічого важливого не загубити, психологиня радить скористатися методом Н. Пезешкіана.
Цей метод має назву Чотири якості життя й за його допомогою ми розподіляємо нашу енергію на 4 головні сфери: тіло, стосунки, діяльність і сенси — внутрішній світ.
Отож, щоб зрозуміти, як виглядатиме твоє життя після повернення і таким чином краще все зважити, дай чесну відповідь на наступні питання.
Після чесної відповіді на ці питання проаналізуй, що ти відчуваєш при думці про повернення?
Якщо єдиний страх стосується того, що відбудеться повторна евакуація, то це абсолютно нормально.
Коли загроза залишається, саме страх допомагає нам не втрачати пильності та бути напоготові швидко реагувати й рятувати своє життя.
Пам’ятай: ти вже маєш досвід виїзду, а це означає, що можеш його використовувати: заздалегідь продумати деталі, які треба буде врахувати у разі повторної евакуації.
Вдалося виїхати один раз, а отже вийде і другий.
Як відомо, основним інструментом в подоланні страху є сміливість вдивлятись йому у вічі.
Це означає дати собі можливість зазирнути в нього і доторкнутись до найгіршого сценарію у своїх фантазіях. І спитати себе: якщо це трапиться, що далі?
Найчастіше виявляється, що всередині нас дуже багато ресурсу і сил для подолання навіть найнебезпечніших ситуацій у житті.
Доки не з’явиться чітка картинка дій, полегшення всередині ти не відчуєш.
Треба покроково продумати всі деталі та нюанси, щоб був чіткий план дій у разі необхідності.
Якщо одні вагаються, чи варто повертатися, бояться повторної евакуації, то дехто навіть слухати не хоче, щоб виїжджати з гарячих точок. Раніше ми писали про те, як наважитися покинути зону бойових дій.
А щоб не пропустити цікаві ексклюзиви та корисні матеріали підписуйся на наш Telegram-канал.