З незапам’ятних часів люди любили грати в азартні ігри: “кості”, карти, рулетка, казино тощо. Сьогодні ж для ігор навіть непотрібні напарники.
Вигаданий онлайн-світ настільки яскравий та цікавий, що можна легко випасти з реальності, яка зазвичай не йде в ніяке порівняння із сюжетами комп’ютерних забав.
Проте залежність від ігор — серйозна реальна проблема, з якою рано чи пізно стикаються багато любителів ігор. Вони ризикують назавжди залишитись по той бік екрана та пропустити справжнє життя.
Практична психологиня Яна Крищенко розповіла, чому люди грають та як виникає ігроманія.
Саме з цього починає свій шлях кожен третій ігроман. Гра дає позитивні емоції, а також дозволяє розслабитись та зняти стрес. Чому б і ні?
Особливо якщо поруч є друзі, веселощі, алкоголь та їжа. Людина отримує приємні спогади про гарно проведений час та, звісно, хоче це повторити.
Раз за разом таке заняття перетворюється у звичку й гравцю перестають бути цікавими інші варіанти дозвілля.
Кожному хочеться мати легко заробляти, тож казино, автомати, тоталізатори тощо мають з цього вигоду. Ну, а гроші ніколи не бувають зайвими, тож людина пробує свою долю.
Якщо людині деякий час щастить вигравати гроші, то в неї з’являється можливість похизуватись своїми фінансовими можливостями. Вона розраховує на удачу та не помічає, як ігри підштовхують її все ближче до прірви.
Коли в стосунках криза, на роботі проблеми, є неприйняття себе та свого життя, людина хоче хоч на деякий час забутись та поринути в іншу реальність, сповнену яскравими емоціями.
У грі ти впевнений у своїх силах, адже маєш надзвичайні геройські здібності та необмежену кількість життів. Завдяки іграм людина самостверджується та підвищує свою самооцінку.
З психологічної точки зору азарт — це емоційний стан. Воно виникає через очікування бажаного результату діяльності. Коли все вдається, то людина відчуває ейфорію та хоче відтворити це почуття знову й знову.
Коли гравець стає ігроманом — неможливо спрогнозувати. Це залежить від багатьох факторів. Крім того, залежності може й не бути взагалі, якщо людина дотримується певної “профілактики”.
Підлітки швидше, ніж дорослі, потрапляють у залежність. Проте їх переважно легше витягти з цього стану. Адже дітей простіше контролювати. Вони схильні сприймати думку дорослих.
А ось уже сформовані особистості покладаються лише на себе. Їхні моделі поведінки та звички змінити набагато складніше.
Ось тривожні дзвіночки, які показують, що людина потрапила в залежність:
За звичайними, здавалось би, невинними звичками, як от незастеленим ліжком, насправді можуть приховуватись компульсивна поведінка, хімічні та поведінкові залежності. Читай, як боротись зі шкідливими побутовими звичками.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!