Нині українське суспільство переживає важкі часи. Окрім війни РФ, ми щоденно стикаємося з осудом від співгромадян: всередині нас кипить, вибухає почуття несправедливості. Все частіше ми дізнаємося про нову “зраду”. Все активніше засуджуємо інших.
Однією з гострих тем зараз є питання перебування в Україні або виїзду з неї. Жінки, що покинули рідний дім та втекли з дітьми чи ріднею за кордон від війни, не розуміють тих, хто залишається тут. Й навпаки: біженці в очах деяких людей стають “меншими українцями”. Та чи справедливо це?
Психологиня Анна Просвєтова розповіла в інтерв’ю Максиму Крапівному, чому українці так критикують одне одного та про суть конфліктів між тими, хто виїхав й тими, хто залишився в Україні.
— Звісно, у тих, хто виїхав з країни та у тих, хто тут залишився, є власна мотивація робити саме так, а не інакше. Проте у суспільстві дійсно існує протиставлення Ми та Вони. Тож мені здається, що ця агресія відіграє роль захисної реакції, — пояснює Анна Просвєтова.
У таких кризових умовах, в яких ми живемо, власний досвід, що дав змогу тобі вижити, є успіхом та виправданням, що твоя стратегія була правильною.
За протилежними за сенсом позиціями стоїть страх неправильного рішення. Тож інколи, щоб довести собі правильність нашого рішення, ми намагаємося це довести іншим людям.
Pexels
Психологиня каже, що обидві групи людей — і тих, хто виїхав і тих, хто залишився — мають свої аргументи, якими наче списами кидають в інших людей. Серед усього, одні кажуть: біженці вивозять генофонд країни, не підтримують економіку своєї країни, не перебувають поряд зі своїми чоловіками.
Інші ж переконані: в країні залишаються жінки, які безвідповідально ставляться до життя та безпеки власних дітей (якщо вони є).
Психологиня каже: якщо ти опинився/(-лася) в ситуації, коли суспільство не приймає твоєї точки зору та засуджує — варто звернутися до психолога та проходити терапію, шукати підтримку будь-де.
— І якщо для цього треба буде робити манікюр — роби. Навіть якщо доведеться повністю обмазатися фарбою з ніг до голови — роби все, щоб допомогти собі.
Також Анна Просвєтова каже: анонімні “радники” точно не є мірилом того, наскільки правильно ти вчиняєш.
Разом з тим, не варто категоризувати та узагальнювати: мовляв, одні заздрять, що вчасно не виїхали з країни, а інші — соромляться свого вибору. Така причина може бути доречною для кількох людей, але точно — не для всіх.
— Не можна змагатися у гідності. Не буває більш гідних громадян/(-ок), які вивезли дітей у безпечне місце, як і навпаки. Доки ми будемо змагатися, хто кращий/(-а) українець/(-ка), в нас і будуть розколи в суспільстві, — каже психологиня.
Не буває неправильних рішень. Бувають рішення, які є адекватними ось на цей момент, які є досвідом.
Саме тому не варто шкодувати про жодні свої рішення, адже вони були ухвалені, зважаючи на обставини навколо.
Як подолати почуття неприйняття за кордоном та чи можливо полегшити собі життя в чужій країні, ми розповідали в нашому іншому матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.