Навчання важче за тривоги: молодь демонструє найвищий рівень стресу в Україні

Питання психічного здоров’я залишається одним із пріоритетних для українців. Всі ми відчули, наскільки погіршився наш емоційний та моральний стан за час вторгнення.

У зв’язку з цим держава провела дослідження стану психічного здоров’я українців станом на зараз. Результатами в ефірі телемарафону поділилася керівниця координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України й голова громадського об’єднання Безбар’єрність Оксана Збітнєва.

Який рівень стресу в українців та хто з нас найбільш стійкий

У дослідження, яке було проведено спільно з ЮНІСЕФ, взяли участь 12 тисяч респондентів, зокрема діти й підлітки.

— Що цікаво, ми досліджували новий показник — рівень адаптивності. Тобто не лише рівень стресу, а з кореляцією на показники стійкості й виводили показник адаптивності.

Результати свідчать, що 47% українців сьогодні мають високий рівень стресу. Але при цьому 73% мають хороший показник адаптивності.

— Тобто вони навчилися жити в цій новій реальності, виконувати свої щоденні завдання, ходити на роботу. При цьому родини, в яких є діти, мають вищий показник адаптивності. І найвищі показники ми бачимо в категорії батьків 35-45 років.

Як пояснює Оксана, через те, що вони дбають про дітей, їм легше перефокусувати свою увагу на інші потреби.

Водночас найвразливішими є діти, підлітки й молодь. 46% з них зазначають, що іспити, навантаження в школі або в університеті є вищим стрес-фактором, ніж тривоги або ракетні обстріли.

— Діти сприймають війну і все, що з нею пов’язано, як норму. І це дуже тривожно. І ще одна група, яка має дуже високий показник стресу і низький показник стійкості — це жінки, які чекають (військових — ред.). Це дружини, партнерки, мами й сестри.

На думку дослідників, суспільство доволі недооцінює цю цільову групу. Їхня роль часто не визнається належним чином. Ці жінки капсулюються та замикаються у собі. Лише 14% з них готові говорити про те, що їх турбує.

— Вони щодня переживають за своїх чоловіків, партнерів, синів. Переживають через те, що змінилися ролі в родині й навантаження зросло. Бо тепер жінка має виконувати й чоловічу, і жіночу роботу. Вони переживають за майбутнє дітей, а ще їм не вистачає підтримки від суспільства.

Читати на тему

Бракує слів? Як підтримати людину, щоб вона відчула себе втішеною

Хочеш підтримати людину, яка втратила близького, й не можеш підібрати правильні слова? Читай, як висловити свої співчуття правильно.

Як суспільство могло б підтримати родини військових

Оксана Збітнєва зауважує, що навіть добре слово — це вже дуже багато. Іноді можна допомогти в елементарних речах: у супроводі до вокзалу з валізами й дітьми, підтримкою у господарстві тощо.

— Ці жінки настільки зосереджені на тому, що вся їх енергія йшла на обслуговування переживання, що в них звужується весь спектр емоцій. Небезпека в тому, що такі жінки часто не розрізняють емоції своїх дітей. А дитина, батько якої служить, так само має свої щоденні переживання.

У цих умовах важливо не втратити емпатію до людей, що поруч, помічати та відчувати один одного.

— І тут важливо всім вчитися поваги до будь-якого досвіду і не давати оцінку.

Під час війни нам не до радощів. Але важливо відчувати щастя навіть в найтемніші дні. Ми говорили з психологами, як подолати страх щастя в часи бойових дій.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!