За час війни стрічка у соцмережах українців розділилась на два типи: дописи про війну та пости зі звичного життя людей.
Під останніми часто можна побачити злісні коментарі людей із засудженням розваг та відпочинку під час такої складної ситуації в країні.
Військовий психолог Андрій Козінчук розповів в ефірі телемарафону про захисну реакцію українців під час війни у соцмережах, а також як правильно реагувати на різну поведінку людей.
Це питання носить більше етичний, аніж психологічний характер. Бо, згідно з уявленнями суспільства, межа між нормальною та не нормальною поведінкою під час війни досить тонка та розмита.
За словами психолога, на передовій не стає легше від того, що люди в тилових містах України страждають. Ба більше, це показує те, що фронт не справляється зі своїми задачами.
Відпочивати, добре проводити час — це якраз абсолютно нормально навіть під час війни, — підкреслює Козінчук.
Тільки є один нюанс: якщо ти до війни ніколи такого не робив(-ла), а тепер відчайдушно веселишся, то це знак того, що ти хочеш втекти від реальності.
А якщо така поведінка була частиною твого довоєнного життя, то це означає, що ти відновлюєшся й ніби приходиш до тями.
Багатьох також мучать докори сумління за можливість умовно спокійно жити, доки інші українці змушені сидіти в бомбосховищах без питної води та їжі.
Козінчук радить у такому разі намагатись усвідомлено займатись тією справою, яка приносить найбільше користі та приємна тобі.
— Не заполоняй діяльністю все своє життя, а усвідомлено роби те, що в тебе добре виходить. І пам’ятай прекрасне правило: коли ти хочеш, щоб твоя діяльність проходила добре, в тебе має бути час на відпочинок.
Відпочинок — це частина твоєї діяльності, — пояснює Козінчук.
Часто люди ховаються у своїх справах та відчувають полегшення в тому, що працюють багато. Вони вимірюють ефективність діяльності своєю втомою, а не реальними результатами. А це неправильно.
Тож не варто докоряти собі за пікнік із друзями чи похід на День народження до знайомих. Адже це соціальні контакти, які конче необхідні людині для виживання.
Так само як спати чи їсти, спілкуватись — це потреба, а не питання етики чи доцільності.
Щоб відволіктись від жахіть та продовжувати жити, постав собі запитання, а що є ще, окрім війни. Відповідь на це й стане мотивацією для подальшої боротьби як із зовнішнім, так і з внутрішнім ворогом, який хоче заполонити серця та розум українців.
Дослідження агенції Proinsight Lab показує, що чим далі від зони бойових дій перебуває людина, то більше вона відчуває тривогу. Читай, чому в тилу відчувають більше тривоги, ніж на фронті.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!