Страх перед невдачами, який змушує багатьох дорослих сприймати будь-яку помилку як особисту катастрофу, можна суттєво зменшити завдяки зміні ментального сприйняття болісних дитячих спогадів.
Про це свідчать результати спільного клінічного дослідження вчених з Університету SWPS та Інституту експериментальної біології імені Ненцького, опубліковані в науковому журналі Frontiers in Psychology.
Науковці виявили метод рескриптингу, що долає страх перед невдачами
Психологи давно довели, що коріння панічного страху схибити зазвичай криється в дитинстві, де критика, байдужість або занадто жорстока реакція батьків та вихователів на промахи дитини формують стійке упередження, нібито помилки роблять людину менш вартісною в очах суспільства.
Проте нові дані польських науковців демонструють, що спеціальні психотерапевтичні техніки, засновані на роботі з уявними образами, здатні послабити ці застарілі емоційні тригери та змінити реакцію мозку на минулі образи.
Як зазначає SciTechDaily, у межах дослідження, проведеного Лабораторією афективної нейронауки в Познані та Лабораторією візуалізації мозку у Варшаві, взяли участь 180 молодих людей віком від 18 до 35 років, які страждали від вираженого страху невдачі.
Протягом двох тижнів піддослідні пройшли чотири спеціалізовані терапевтичні сесії, сфокусовані на їхніх найболісніших дитячих спогадах, пов’язаних із критикою.
Учасників розділили на три групи: перша проходила стандартну процедуру уявного відтворення тривожних ситуацій, друга застосовувала метод уявного рескриптингу, коли пацієнт згадував неприємну подію, але подумки вводив у неї фігуру захисника, який давав відсіч критику та підтримував дитину.
Третя група використовувала ту саму техніку рескриптингу, але зі спеціальною 10-хвилинною затримкою, покликаною ефективніше зруйнувати старий нейронний слід спогаду.
Стан пацієнтів оцінювали не лише через інтерв’ю та опитувальники, а й за допомогою точних вимірювань їхніх реакцій на стрес.
Результати експерименту виявилися вражаючими: абсолютно всі протестовані техніки, що базувалися на роботі з уявними образами, продемонстрували стійке, довготривале зниження рівня страху перед невдачами серед пацієнтів.
Окрім цього, молоді люди повідомили, що стали відчувати значно менше суму та провини за свої помилки.
Важливим підтвердженням успіху терапії стало те, що фізіологічні показники стресу під час згадування дитячої критики суттєво зменшилися, а позитивний ефект залишався абсолютно стабільним під час контрольних перевірок через три та шість місяців після завершення сесій.
Співавторка дослідження, психолог Юлія Бончек, підкреслила, що емоційну напругу та біль від дитячих травм можна успішно мінімізувати, адже важкі спогади не є чимось зафіксованим назавжди і піддаються психологічній трансформації.
Раніше ми розповідали, чому ми боїмося просити про допомогу — читай в матеріалі, як навчитися це робити.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!