Війна — це досвід, що травмує, для кожного без винятку українця. Вона лишає свій слід на нашому психічному здоров’ї, що призводить до нових несподіваних загострень.
Одним із них є румінація. Простими словами про те, що означає цей стан та як його позбутися, розповіла експертка з нейроменеджменту, нейродослідниця Наталя Кадя.
Румінація простими словами
Еволюційно так склалося, що ми схильні фокусуватися на негативі й ігнорувати хороше, незалежно від часу, місця, подій тощо.
Війна ж, де негативу набагато більше, ніж позитиву, змушує витрачати нас удвічі більше енергії, щоб подумати: як було колись, як погано зараз, а як було б добре, якби не війна.
Ці роздуми забирають у нас не тільки енергію і позитив, а й сили, щоб активно допомагати, адаптуватися до нової реальності й продовжувати жити своє життя.
Румінація — це нав’язливий тип мислення, коли в голові людини виникають ті самі думки, здебільшого негативні, витісняючи іншу психічну діяльність.
Такий тип мислення природній та властивий кожному з нас, тому в пастку румінації може потрапити будь-хто.
Це відбувається в миті психологічної кризи, де пригнічений настрій та нав’язливі думки плавно перетікають у симптоми обсесивно-компульсивного розладу.
При загостренні румінації:
- стає важко переключитися з тривожних і негативних думок і перейти до розв’язання своїх проблем;
- виділяється гормон стресу, який в перспективі негативно впливає на систему нейронних зв’язків.
Румінація не приносить жодної користі, а лише краде наш час та енергію. Вона настільки виснажує, що робить людину більш уразливою до тривоги та депресії, водночас будучи симптомом цих станів.
Пастка румінації: що я роблю не так?
Пастка румінації у тому, що наш мозок дедалі швидше провалюється у такі роздуми, а вибратися стає щоразу важче. Адже чим звичнішою стає думка, тим важче від неї позбутися.
Зазвичай, коли люди роблять самостійні спроби вибратися з цього стану, то ставлять собі неправильні питання, які тільки підвищують рівень тривожності й аж ніяк не допомагають впоратися з думками. До прикладу:
- Чому це відбулося?
- Зі мною щось не так?
- А що, як це повториться?
Для того щоб дійсно знайти вихід із нав’язливих думок, треба змінити підхід і поставити правильні питання:
- Що відбулося? Яка подія змусила хвилюватися?
- Що це означає? Тобто як можна по-іншому на це поглянути і який урок мені слід засвоїти?
- Що з цим робити? Тут варто пробувати інші моделі думок та реакції, змінити їхній вектор і з’ясувати для себе, як можна по-іншому думати наступного разу.
Покрокова інструкція, як позбутися румінації
Всього чотири простих кроки допоможуть тобі опанувати себе й приборкати свої думки.
- Перше, що треба зробити — це визнати, що в тебе є така проблема. Тільки так можна відслідкувати, які думки нав’язливі та небезпечні для тебе.
- Перетвори ці нав’язливі думки на чіткі завдання та перенаправляй свою енергію в дію.
- Створи план, де ти продумаєш кожен необхідний крок, щоб виконати це завдання. Це допоможе розібратися в причині твого занепокоєння: чому замість того, щоб щось зробити, ти панікуєш.
- Який найгірший сценарій розвитку подій? Визначити й впоратися з цим допоможуть два питання:
- Що найгірше може статися?
- Як мені впоратися з цим?
- І наостанок визнач: чи під силу змінити те, про що ти постійно думаєш? Якщо відповідь негативна, то треба відпустити думку, а якщо тобі під силу це, то продумай конкретні дії — і вперед до змін.
Ще один спосіб відкласти своє життя в глибокий ящик — це чекати закінчення війни. В нашому матеріалі ти дізнаєшся, чому варто діяти вже, а не мріяти про життя після закінчення війни.
Не пропусти наші цікаві матеріали, підписуйся на Telegram-канал.