Мені себе шкода: як самоспівчуття допомагає виживати і розвиватися

Коли в когось трапляються болючі ситуації або неприємний досвід, у більшості випадків ми виявляємо до людини співчуття, пропонуємо допомогу і намагаємося стати корисними. Та коли щось негативне стається в нас самих, ми можемо “відключати” емоції і забороняти себе жаліти, співчувати собі.

Психологи та психотерапевти одноголосно кажуть, що блокувати емоції не можна — їх потрібно вивільняти і проживати, якими б вони не були. Зокрема корисно для психіки буде і поспівчувати собі. Про це свідчать останні дослідження науковців, описані у The New York Times.

Чому співчувати собі — корисно для психіки

Надмірна суворість до себе і заборона виявляти співчуття, любов — можуть діставатися нам від батьків чи інших “принад” дитинства або дорослого життя. У будь-якому разі варто позбуватися всіх можливих проявів подібної нелюбові до себе.

Дослідники з Пекінського університету, Оксфорду та Університету Саймона Фрейзера стверджують, що у кризових ситуаціях люди, які виявляють до себе більше співчуття, є більш стійкими. А вміння виявити хоча б краплю віри, підтримки і жалю має сильний терапевтичний ефект.

Це достатній аргумент, аби почати розвивати співчуття та чуйність до себе. Зокрема дослідники акцентували на сприйнятті невдач чи негативу. Наприклад, якщо сказати “Я зробила помилку”, а не “Я помилка”, це стане здоровішою версією самооцінювання і менше вплине на самоцінність.

Загалом самоспівчуття — це процес виявлення турботи, тепла і підтримки до себе, а також усвідомлення того, що ми не самі у своїх недоліках. Здорове і позитивне ставлення виникає з усвідомленості, зосередженні на тому, що відбувається зараз, і відсутності осуду.

Фото: Unsplash

Дослідники прийшли до таких цікавих висновків:

• Самоспівчуття є рисою стійкості. А стійкість є ключем до швидкого подолання негараздів та відновлення.
• Біологічні дані свідчать, що самоспівчуття може зменшувати стрес, симптоми депресії та ПТСР, страху невдачі, що підтверджується зниженням рівня альфа-амілази та кортизолу.
• Здатність співчувати собі є важливою як для дітей і молоді, так і для дорослих та людей старшого віку.
• Люди, які можуть поспівчувати собі, частіше визнають помилки і можуть на них вчитися.
• Співчуття відрізняється від жалю до себе. Воно не є егоїстичним. Відрізняється розумінням того, що сум і страждання — частина життя, а також можливістю поставитися до себе в ці моменти по-доброму.

Читати на тему

Співчуття до себе — нормально чи ні? Що варто знати про це відчуття і чи корисне воно

Читай, як розвивати співчуття до себе і чим воно може бути корисним.

Люди, які співчувають собі, можуть визначити, коли вони почувають себе переможеними чи неадекватними, але не губляться в цих почуттях, щоб мати можливість відповісти собі добротою, — каже доцентка кафедри педагогічної психології Техаського університету Крістін Нефф.

Щодо самоспівчуття є чимало міфів. Наприклад, що воно нібито підриває мотивацію, змушує потурати собі. Однак все це спростовується справжнім ефектом від конструктивної критики, зниженням рівня вигорання і заспокоєнням.

Розвинути корисну навичку нескладно. Можна щодня говорити собі добрі слова чи винагороджувати за важку роботу. Проаналізуй, чи маєш ти більше співчуття до інших, ніж до себе? Чому так? Хіба ти не заслуговуєш на доброту і тепло?

Також можна виділити собі час на розпізнання всіх емоцій і дати їм можливість просто бути. Зрозумій, якої підтримки та слів тобі б хотілося. Спробуй дати це собі.

Під час іншого дослідження виявилося, що ті, хто хоча б 20 секунд на день клав руки на живіт і серце з думками про щось позитивне, навчалися самоспівчуття і ставали добрішими до себе вже за місяць. Крім усього, таке ставлення може допомогти у формуванні особистих кордонів.

Та співчуття не завжди може бути терапевтичним. Інколи воно може сильно нашкодити. Ми розповідали про надмірну емпатію.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!