Серцем на передовій: як жити, коли твій коханий захищає країну

Повномасштабна війна розділила мільйони українських родин, з часом з’являються все нові й нові виклики. Вони стосуються всіх людей, особливо тих, чиї рідні щодня на вістрі небезпеки. 

Як жити в постійній тривозі за найдорожчу людину? Як зберегти емоційний зв’язок на відстані? Як не загубити себе в очікуванні та водночас бути надійною опорою воїну? Питань виникає чимало. 

Реальність така, що воюють зараз і жінки, і чоловіки. В цьому матеріалі ми разом з експерткою дамо відповіді на питання з огляду на досвід жінок, чиї чоловіки зараз на фронті.

Про те, як жити в новій реальності, як вести розмови або планувати майбутнє, розмірковувати над сімейними цінностями й про способи самопідтримки, Вікна поспілкувались із психологинею Реабілітаційного центру БФ Милосердя та здоров’я Анастасією Байбарак, спеціально для нашого проекту Без тіні війни.

Коли рідний воює: які емоції можливі

Для багатьох українців чекати рідних з фронту — доволі новий досвід і нова реальність. З часів АТО дехто вже відчув це на собі, а зараз цей досвід посилився і масштабувався, говорить Анастасія. 

І, звісно, не всі розуміють, як можна пережити цей період, як допомогти собі, і що найголовніше — не нашкодити собі, а відтак й тим, хто служить. Адже втрати, пов’язані з розгортанням бойових дій, розлукою, стресом, створюють значне емоційне та психологічне навантаження на родини військовослужбовців.

З погляду науки, стрес — це режим виживання. Коли людина потрапляє в стресову ситуацію, а мобілізація або служба близького — це також стрес, цивільна людина починає відчувати певну загрозу, адже вона не може передбачити або контролювати результат. 

Саме тому зараз стресові реакції переважають — не всі люди вміють контролювати свої думки, не всі можуть простежити, яка емоція породжує ту чи іншу думку. А тим часом в організмі відбуваються зміни. У стані застрягання в негативних емоціях усі енергетичні запаси тіла спрямовані на боротьбу з почуттями страху, тривоги, провини.

Організм зовсім не має сили для росту та відновлення. І згодом негативні емоції знайдуть фізичне вираження — у психічних захворюваннях, загостреннях хронічних хвороб чи неприємних симптомах, яких до того не було. 

Тож треба всіма силами про себе подбати. 

Чи можливо не тривожитися за нього?

Відчуття тривоги буде присутнє завжди, говорить психологиня. І це нормально, цього неможливо позбутися. Але необхідно вчитися усвідомлювати цю емоцію і проживати її.

Наприклад, тривога за близького — це природна емоція. Якщо пірнути глибше, тривога — це прояв нашої любові, через тривогу ми починаємо проявляти ЛЮБОВ. 

Тож саме ваша відповідальність — усвідомлювати, що з вами відбувається, та розширювати свою увагу, вивчати техніки, що допомагають пережити цей непростий етап невизначеності, або звертатися до спеціалістів. 

Якщо ми не помічаємо себе, то не зробимо краще ані собі, ані людині на фронті, з якою ми підтримуємо емоційний зв’язок.

Тому важливо віднайти в собі цей страх, усвідомити, не боятися його визнати й навчатися огортати себе любов’ю, знаходити якісь рішення: “а як я можу собі допомогти?”.

Дбати про себе

Коли рідні на фронті або повертаються звідти, їм потрібна опора, і ми маємо бути цією опорою, їхнім базовим ресурсом, острівцем стабільності, тому насамперед ми мусимо дбати про себе.

У житті є речі, на які ми не можемо впливати, можемо впливати лише частково, і ті, які дійсно перебувають під нашим контролем. Тож важливо поставити собі запитання — що саме я зараз можу контролювати.

І єдине, що можливо контролювати в цій ситуації — свій стан. Тому що: “Я потурбувалася про себе, коли наступного разу я зідзвонюсь з коханим, я буду спокійна, буду зосереджена на ньому, і це буде йому підтримкою”.

Розмовляти

Після того, як твій коханий пішов служити, стосунки між вами не завершилися, запевняє Анастасія, а отримали нове забарвлення, і лише вам удвох вирішувати, як розмістити ці фарби на полотні вашого життя.

Щоб підтримувати емоційний зв’язок на відстані, важливо запитувати одне одного: “Чим би тобі хотілося ділитися, а яких тем краще не торкатися, про що будемо розмовляти/мовчати?”.

Наприклад, дехто з клієнтів психологині почав “ходити на побачення”. Схема приблизно така: домовляються, що у вихідний на декілька годин відкладають усі справи, відходять якомога далі від усіх навколишніх, зідзвонюються по відеозв’язку і спілкуються лише вдвох, як робили б це на звичайному побаченні.

— Якби пішли на реальне побачення, про що б ми говорили? Чи дивилися б ми в очі одне одному? Чи казали б слова любові? Звісно, зараз це телефоном, але завдячуймо й тому, що ми можемо одне одного бачити. Може помовчимо? Чи поговоримо про наше майбутнє, але не говоритимемо про буденні речі… Потрібні моменти, коли будете ділитися чимось інтимним, запевняє Анастасія, адже це працює на ваші стосунки.

Ще один з варіантів, що може стати у пригоді — почати писати одне одному листи. Вкладаєш у посилку, відправляєш на фронт, приміром, а він напише у відповідь.

— У дівчат просто відкривається друге дихання, коли вони починають писати листи. Для військового це велика цінність, яку можна тримати в руках і перечитувати за бажання. Таке листування робить стосунки глибшими.

Читати на тему

Не лише “Як ти?” Слова, що підтримують: як спілкуватися з військовими після фронту

Військові на війні наче в паралельній реальності, тож опісля необхідно знаходити нові типи комунікації

Як не втратити емоційного зв’язку

Любити — це вірити в силу та можливості людини. Звичайно, що кожна пара унікальна, мова любові у кожного своя. Тож однакових рекомендацій не може бути, каже Анастасія. У будь-якому разі, парі доведеться самій обирати, що буде добре, а як — неприпустимо.

Найперше, говорить психологиня, необхідно усвідомити ваші спільні цінності — це надзвичайно важливо. 

Їх не має бути незліченна кількість. Дві-три — і це вже фундамент, на чому все буде триматися. Особливо в часи кризи, якою, безперечно, є й війна. 

Можна просто запитати свого партнера — що цінно для тебе в цих стосунках? Розповісти своє бачення. І разом віднайти дві-три спільні цінності. Хтось скаже, що це любов, хтось — хочу, щоб ти мене поважала (-в), приймала (-в) — варіантів безліч. Добре, коли ви тримаєте їх перед очима, додає психологиня.

— Коли відчуваю, що починаємо “сипатися” під час кризи, розповідає Анастасія, перелік цінностей нашої родини пишу великими літерами на аркуші й просто вивішую на холодильник.

Дехто ставить собі заставку на телефон фото родини й надпис сімейних цінностей. Коли людина дивиться на екран телефону з цим переліком, зовсім по-іншому починає мислити, намагається іншим чином розв’язати конфлікт. Це теж інструмент, що працює, підкреслює психологиня. 

Ще декілька складових для підтримки емоційного зв’язку

Взаємна довіра. Це одне з головних питань стосунків, заснованих на любові. Ви маєте повністю довіряти одне одному.

Повага. Необхідно обговорити з партнером, що він вкладає в це поняття. Запитай, як саме ця повага має проявлятися. Адже для кожної людини ці прояви можуть бути абсолютно різними.

Чесність. Будьте чесними, і не треба цього боятися. Якщо весь час обходити болючі питання або говорити неправду, це одразу викличе підозру і буде розхитувати довіру.

Маєш розуміти, що чесність у кожного може бути своя, а справжня істина складається з різних поглядів на ситуацію. Ти маєш чути правду партнера, намагатися подивитися під його кутом зору на подію або зрозуміти, про що він хоче мовчати й чому.

Нагадування про любов. Це обов’язково треба робити. Якщо не “я тебе кохаю”, то говорити близькій людині, чим захоплюєшся в ньому, знаходити можливості робити компліменти. Це і в мирному житті необхідно, а на відстані — тим більше.

Діліться щоденними подіями. Коли будете домовлятися, про що розмовляти, а про що краще не треба, погодьте можливі варіанти тем. Багато військових просять, щоб дружини, кохані, розповідали лише про їхнє мирне життя, якісь позитивні деталі, каже Анастасія.

Під час розмов телефоном із військовим, додає психологиня, діліться “за що ви вдячні цьому дню”. Це підтримає його емоційний стан, і це точно додасть позитивного забарвлення розмові.

— Коли ти кажеш: “Щось я втомилася з дітьми, але психолог сказала бути вдячною за щось. Тож я вдячна, що чую твій голос, що говорю зараз з тобою, вдячна, що лягла в теплу постіль, що наші діти здорові…”, так ти й сама будеш засинати з іншим настроєм. І твій партнер відчує, що не все так погано. Згодом й він поділиться своєю вдячністю.

Добре, коли ти можеш бути емоційно включеною, щиро зацікавленою, слухати, що він говорить, дарувати відчуття, що його чують і приймають. Дякувати за довіру і запитувати, чи потрібна від тебе якась допомога. А, можливо, колись твоє мовчання буде тим, що йому зараз потрібно найбільше.

Як планувати майбутнє попри невизначеність

Є три ключові часові аспекти — минуле, теперішнє і майбутнє.

Минуле — це джерело досвіду, знань, історії, яке формує нашу ідентичність та сприйняття світу.

Теперішнє — це дійсність, в якій ми живемо. Час, де ми можемо обирати, діяти, сприймати. І воно може бути різним.

А ось майбутнє — невідомий шлях, в який ми крокуємо з надіями та очікуваннями. І воно має потенціал до непевності. 

Насправді обрати віру в майбутнє не так і просто, додає Анастасія, проте дієво і необхідно. І наводить цитату з книги Еріха Марії Ремарка Три товариші: ” — Але ти не повинна мене чекати, ніколи. Дуже страшно чекати чогось. Вона похитала головою: — Цього ти не розумієш, Роббі, страшно, коли нема чого чекати.”.

Ми маємо чекати й планувати майбутнє. Це про емоцію, жагу до життя, впевненість, яку ми даруємо і собі, і йому.

— Віра — насправді дуже сильна річ. Можливо, вона буде хиткою, можливо, будуть події, які мене шокують, наприклад, що він три дні не виходить на зв’язок, і я буду думати — все пропало. Але потім я буду підіймати себе, нагадувати: “А зараз я знову обираю вірити, що він повернеться, що ми гулятимемо нашим містом, питимемо каву, згадуватимемо гарні моменти, і знову будемо говорити про майбутнє”. 

Це працює, знаю з кейсів своїх клієнтів, — пояснює Анастасія. Після того, як клієнти почали практикувати цей підхід, говорити про майбутнє, вони наче наповнюють чимось світлим своє життя вже зараз, у теперішній момент.

У 2019 році співробітники Базельського університету у Швейцарії провели дослідження, як життєві цілі впливають на щастя людей. І було виявлено, що люди, що вважають свої цілі цілком досяжними, демонстрували вищий когнітивний та психічний добробут.

Більше того, саме відчуття можливої реалізації відігравало більш вагому роль, аніж фактичне досягнення мети.

Знову ж таки, все індивідуально, додає Анастасія, може бути й так, що комусь спокійніше проживати усвідомлене теперішнє, і про це також треба домовитися, коли розмовлятимете зі своїм військовим. Він може попросити говорити про сьогоднішній день, адже розмови про планування його тривожать. Тож так і треба зробити, бо йому так буде спокійніше.

Контролюй там, де можеш

Визнайте свої зони впливу й оберіть для планів ті сфери, які можете контролювати. А там, де не маєте впливу, просто сподівайтеся на своє хороше майбутнє.

— Ця історія теж з кейсу клієнтки, — розповідає Анастасія. — Родина вирішила не чекати звільнення їхнього рідного міста. Вони почали будувати плани на життя в новому місті: вона шукає будинок, йде на роботу, дітей влаштовує у школу, відкладають кошти на нове житло. Її коханий, воїн ЗСУ, каже: “Це про наше майбутнє, це про те, заради чого я буду продовжувати тут боротися і бути — за наше життя”. Родина обрала, що може контролювати. 

Звісно, що тривога, невизначеність нікуди не подінуться, адже ми всі в ній зараз живемо. Але з невизначеністю важливо навчатися жити, миритися. Тож один з дієвих інструментів — дивитися у майбутнє та обирати його планування.

Як вберегти емоційне здоров’я в часи невизначеності

Є загальні поради, й вони перегукуються із порадами, які дають лікарі щодо здорового способу життя.

Повноцінний сон, збалансоване харчування, фізична активність, спілкування з приємними, безпечними для тебе людьми, турбота про себе і турбота про інших. Усе це допомагає триматися в періоди невизначеності.

Також психологиня додає, що вона сама, і деякі її клієнти, використовують такий інструмент як молитва й загалом — духовність.

— Можна вірити у будь-що, і коли здається, що я вже нічого не знаю, не розумію, підняти очі в небеса, цим поділитися й просто довіритися, — каже Анастасія.

Впоратися зі стресом, тривогою, пригніченістю, знайти гармонію допомагають також медитації — практики усвідомленості (майндфулнес).

Дослідження, проведені в різних країнах світу, свідчать про те, що медитація знижує ключові показники хронічного стресу. 

Також дослідження показали, що при регулярній практиці люди в середньому більш щасливі та задоволенні життям. Практика медитації нескладна і не займає багато часу, але вимагає терпіння. Усвідомлена медитація вчить пізнавати деструктивні думки в спостереженні, як вони виникають і розчиняються, прояснює свідомість. 

Традиційна найпростіша медитація полягає в тому, щоб відстежити ритм вдихів та видихів, зосередившись на диханні, розповідає Анастасія. Вона допомагає нам спостерігати за своїми почуттями й думками, не беручи їх близько до серця. У якийсь момент ти прийдеш до усвідомлення того, що не залежиш від того, що відчуваєш, що у тебе є вибір: піддаватися впливу почуттів або ж ні. Наша свідомість не просто думає, вона звітує про те, що вона думає. Це і є чиста усвідомленість. А далі практика, практика, практика…

Люби себе

Не обійтися тобі й без самопідтримки. Є таке поняття як любов до себе. Треба чітко знати, чим я можу себе підтримати й так проявити любов до себе.

Анастасія рекомендує навіть скласти список на папері, приміром, з назвою “так ніжно до себе” і перелічити речі, які можуть особисто тебе підтримати. 

Для кожної людини цей список буде іншим, універсального немає, ти сама знаєш що працює найкраще для тебе. Добре, якщо маєш список у нотатках на телефоні, у хвилини смутку треба повертатися до нього та обирати щось необхідне. 

— Хтось захоче теплий чай, фільм та ковдру, хтось — поспілкуватися з подругою й бути почутою, хтось — приготувати пиріг або просто дати собі відчувати біль від розлуки та переживань. Особисто я люблю сідати перед дзеркалом і вдивлятися у свої сумні у цю мить, очі та огортати себе любов’ю.

Обіймаю, погладжую себе і кажу: “Дорога моя, все буде добре, ми справимося. Так, зараз непросто, але це не назавжди. Трохи поплачемо, а потім ми підемо продовжувати жити своє життя. Бо ми обираємо продовжувати та вірити”. Тобто, дозволити собі бути слабкою, дозволити страху, тривозі проявитися, — підсумовує психологиня.

У когось буде в списку класична музика, душевний фільм, малювання, прогулянка з музикою, тварини. Хтось розмовляє зі своєю твариною, бо тварини самі по собі є антидепресантами та зцілюють своєю енергетикою.

Тож у списку “так ніжно до себе” може бути що завгодно, головне — його мати, повертатися до нього у часи хвилювань чи тривоги, вірити, що точно зможеш собі допомогти. І робити це своєчасно.

Ще одна рекомендація, яку дає психологиня — декілька разів на день зупинятися і ставити собі запитання: “Як ти, моя мила? Як ти, люба, зараз? Як ти себе почуваєш? Що ти відчуваєш? Чого тобі зараз хочеться?”. Такі прості питання, але вони дозволяють уповільнитися, дають змогу почути себе, усвідомити свої почуття, дати собі можливість огорнути себе любов’ю. Потім треба запитати себе: “А що ти хочеш зараз?”, дочекатися відповіді й подарувати це собі. Бо ти на це заслуговуєш!

І не знецінюй себе, не кажи: “Йому там складніше, як я можу думати про себе?!”

Коли ти будеш зі своїм коханим військовим розмовляти, він точно захоче бути почутим, а перебуваючи у своїх хвилюваннях, ти просто фізично цього не зможеш зробити. А вони так цього потребують: бути почутими та прийнятими. Тож не забувай дарувати собі стан ресурсності. 

Психологиня каже: можливо, ти й не щодня будеш запитувати себе “як ти?”, не засуджуй себе, не чекай досконалості одразу. Просто відстежуй маленькі зміни, продовжуй. Потрібен час, щоб відновитися та зацвісти.

---

Цей матеріал є частиною нашого спільного спецпроекту з Реабілітаційним центром Милосердя та Здоров’я, який займається фізичною та психологічною реабілітацією ветеранів, чинних військових та їхніх родин. 

У низці матеріалів ми розповідатимемо історії українських військових, даватимемо цінні поради від спеціалістів Реабілітаційного центру як для військових, так і для цивільних.

Адже суспільство має забезпечити відповідне ставлення до захисників та захисниць, а також умови, в яких їм буде легше відновлюватися, спілкуватися й адаптуватися. Це надважливого, і кожен та кожна з нас має докласти до цього зусиль. 

А підтримати діяльність фонду Милосердя та здоров’я можна тут.

---

Після того, як військовий повернеться з фронту, підтримка йому також буде вкрай необхідна. Читай далі матеріал нашого спецпроекту Без тіні війни, про те, які психологічні наслідки можливі після фронту, та як цивільні можуть допомогти.  

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.