Виснажливий обмін ролями з батьками: що таке парентифікація та її тривожні дзвіночки під час війни

На початку повномасштабної війни багато дорослих українців повернулись до рідних домівок або виїхали за кордон разом з батьками. Адже природно хотіти бути в безпеці поруч із близькими.

Та з часом дехто може помічати у своїй родині парентифікацію, коли діти буквально міняються ролями з батьками та починають брати за них відповідальність.

Психотерапевт Ілля Полудьонний і сімейна терапевтка Софія Терлез розповіли для видання The Village Україна про цей процес, чому він прогресує під час війни та чи потрібно щось робити з цим.

Що таке парентифікація

Парентифікація — стан, коли дитина змушена заміняти батьків та емоційно дорослішати раніше, ніж вона до цього готова.

Зазвичай цей процес виникає тоді, коли на дорослих покладено настільки багато відповідальності, що вони просто не можуть з нею впоратись.

Тоді батьки перекладають частину обов’язків на своїх дітей. Парентифікація може бути здорова й нездорова, про що поговоримо далі.

Чому виникає парентифікація

Загалом причин цього феномену може бути дуже багато. Ось деякі з них:

• батьки самі не мали підтримки в родині в дитинстві та виросли емоційно незрілими;
• у родині немає чітких кордонів між батьками та дітьми, батьки проектують свої бажання та цілі на дітей;
• фінансові труднощі в сім’ї (коли дитина змалечку змушена працювати);
• хвороба когось з батьків, що унеможливлює виконання ними певних справ;
• алкоголізм та інші залежності батьків;
• занадто велика відповідальність батьків (стосується сімей, де виховує лише мама/тато/бабуся/дідусь тощо).

Парентифікація — це погано?

Плюс парентифікації полягає в тому, що діти в таких родинах самостійні, вміють давати собі раду та ні від кого не залежать. Проте вони змалечку звикають до великої кількості відповідальності.

Тому дітлахи змушені стримувати власні бажання на користь задоволення потреб та психологічної стабільності своїх батьків.

У дорослому житті це може проявлятись на роботі, коли людина намагається для всіх бути ідеальною, жертвує своїми інтересами заради інших та боїться делегувати завдання колегам.

Така модель поведінки може траплятися і в сімейних, романтичних, а також дружніх стосунках. Та підсвідомо “парентифіковані” дорослі намагаються наздогнати втрачене дитинство.

Парентифікація та війна

Психотерапевти запевняють, що війна не породжує парентифікацію, а лише посилює та пришвидшує її. Постійний стрес перетворює дорослих на дітей з емоційної точки зору.

А відтак вони можуть поводитись інфантильно, розгублено та ніби не на свій вік. Утім, це не означає, що батьки стають зовсім безпорадними.

Межа між парентифікацією та звичайним делегуванням завдань може бути досить розмитою. Тут швидше йдеться про емоційне сприйняття стосунків з батьками.

Наприклад, якщо дитина відчуває, що вже стомилась усіх навколо заспокоювати або їй набридло все робити в родині самостійно, то це сигналізує про нездорові прояви парентифікації.

Війна небезпечна тим, що може вкорінити цей процес ще на кілька поколінь українських родин, адже діти, які зараз беруть на себе роль батьків, у майбутньому можуть очікувати від своїх малят такої ж моделі стосунків.

Читати на тему

Емоційна сепарація: коли насправді настає незалежність від батьків

Деякі люди навіть у дорослому віці залишаються дуже прив’язаними до батьків. Сімейна психологиня пояснила, що таке емоційна сепарація та які її ознаки.

Як допомогти собі

Якщо ти відчуваєш, що відмовляєшся від своїх потреб, щоб подбати про батьків, то, можливо, настав час переосмислити своє життя.

Ось поради психологів:

1. Прийми ситуацію та не свари себе за те, що не хочеш / не можеш відповідати всім очікуванням своїх батьків. Від цього ти не стаєш гіршою людиною.
2. М’яко та з розумінням поговори з батьками. Запитай, чому вони не можуть самостійно виконувати ті чи інші завдання.
3. Розвивай почуття власної гідності та спробуй передусім брати відповідальність за свій добробут. У стосунках з людьми потрібно шукати баланс між віддачею та отриманням емоцій та психологічного ресурсу.
4. Піклуйся про себе. Це може бути похід до психотерапевта, зустріч з друзями чи навіть відвідування салону краси.

Під час війни люди замість того, щоб згуртуватися всередині сім’ї, навпаки сваряться, кричать одне на одного і виплескують усі негативні емоції. Психологиня Елена Архіпова розповіла, як поводитися з рідними в стресовій ситуації.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!