На початку повномасштабної війни багато дорослих українців повернулись до рідних домівок або виїхали за кордон разом з батьками. Адже природно хотіти бути в безпеці поруч із близькими.
Та з часом дехто може помічати у своїй родині парентифікацію, коли діти буквально міняються ролями з батьками та починають брати за них відповідальність.
Психотерапевт Ілля Полудьонний і сімейна терапевтка Софія Терлез розповіли для видання The Village Україна про цей процес, чому він прогресує під час війни та чи потрібно щось робити з цим.
Парентифікація — стан, коли дитина змушена заміняти батьків та емоційно дорослішати раніше, ніж вона до цього готова.
Зазвичай цей процес виникає тоді, коли на дорослих покладено настільки багато відповідальності, що вони просто не можуть з нею впоратись.
Тоді батьки перекладають частину обов’язків на своїх дітей. Парентифікація може бути здорова й нездорова, про що поговоримо далі.
Загалом причин цього феномену може бути дуже багато. Ось деякі з них:
Плюс парентифікації полягає в тому, що діти в таких родинах самостійні, вміють давати собі раду та ні від кого не залежать. Проте вони змалечку звикають до великої кількості відповідальності.
Тому дітлахи змушені стримувати власні бажання на користь задоволення потреб та психологічної стабільності своїх батьків.
У дорослому житті це може проявлятись на роботі, коли людина намагається для всіх бути ідеальною, жертвує своїми інтересами заради інших та боїться делегувати завдання колегам.
Така модель поведінки може траплятися і в сімейних, романтичних, а також дружніх стосунках. Та підсвідомо “парентифіковані” дорослі намагаються наздогнати втрачене дитинство.
Психотерапевти запевняють, що війна не породжує парентифікацію, а лише посилює та пришвидшує її. Постійний стрес перетворює дорослих на дітей з емоційної точки зору.
А відтак вони можуть поводитись інфантильно, розгублено та ніби не на свій вік. Утім, це не означає, що батьки стають зовсім безпорадними.
Межа між парентифікацією та звичайним делегуванням завдань може бути досить розмитою. Тут швидше йдеться про емоційне сприйняття стосунків з батьками.
Наприклад, якщо дитина відчуває, що вже стомилась усіх навколо заспокоювати або їй набридло все робити в родині самостійно, то це сигналізує про нездорові прояви парентифікації.
Війна небезпечна тим, що може вкорінити цей процес ще на кілька поколінь українських родин, адже діти, які зараз беруть на себе роль батьків, у майбутньому можуть очікувати від своїх малят такої ж моделі стосунків.
Якщо ти відчуваєш, що відмовляєшся від своїх потреб, щоб подбати про батьків, то, можливо, настав час переосмислити своє життя.
Ось поради психологів:
Під час війни люди замість того, щоб згуртуватися всередині сім’ї, навпаки сваряться, кричать одне на одного і виплескують усі негативні емоції. Психологиня Елена Архіпова розповіла, як поводитися з рідними в стресовій ситуації.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!