“Війна ще триває, а я вже все” — як впоратися з утомою, провиною та переїданням: поради психолога

Ми зібрали найпопулярніші запити у соцмережах зі скаргами на ментальне самопочуття і звернулися до практикуючої психологині Марини Діденко з проханням дати зрозумілі й чіткі вказівки, як діяти, коли зриває дах від навколишньої дійсності.

Докори сумління

Багато психологів з інших країн намагаються нам допомогти: організовують семінари, вебінари. Один грузинський колега вразив мене своїми словами: “Ви переживаєте унікальний досвід. Жодна країна сьогодні не переживає те, що й ви. Усе, що вам хочеться зробити; все, що ви відчуваєте; все, що приходить вам на думку — це окей. Бо ви зараз у безпрецедентних умовах!”

Коли ми відчуваємо провину у звичному житті? Коли ми зробили якусь дію і вона не співвідноситься з нашими ціннісними переконаннями або нормами моралі. Тож ми думаємо: напевно, це неправильно, і наступного разу коригуємо свою поведінку. Зараз — це про інше.

Я б хотіла, щоб ви поставили собі запитання, наскільки ця провина в цей момент раціональна. Що б ви зробили, якби були тут, якби не поїхали в іншу країну або місто?

Нині першочергове завдання — це вижити й не заважати працювати тим, хто зараз на місцях. Поставте собі запитання: “Чим допомагає це моє почуття провини?”

Провина — це нормальне людське почуття. Якщо ви її відчуваєте, як і будь-яку емоцію, я вас вітаю, ви — живі. Будь-яка емоція в ненормальних умовах є нормальною.

Як дозволити собі насолоджуватись кавою чи жартувати з друзями, коли співвітчизники страждають у менш безпечних містах?

Якщо ви зараз цю емоцію собі не дозволите, як ви допоможете тим людям, які зараз страждають? Вони явно не хочуть, щоб страждали ще й ви. Така жертовність нині непотрібна. Треба розуміти, які дії точно допоможуть.

Наш ресурс — вичерпний. Ми заряджаємо щодня батарейку на телефоні. Нам самим теж треба заряджатися.

Якщо чашка кави або бесіда з друзями вас заряджає або стабілізує, то зробіть це, будь ласка, для себе. Бо, випивши цю каву, ви зможете потім допомогти комусь.

Харчові розлади: забуваю поїсти/їм, як нестямний(-а)

Це наша реакція на стрес. Є два типи людей: одні під час стресу не їдять, інші навпаки його заїдають. Співвідношення 2:1, більшість людей — переїдає.

Усе залежить від того, на якій стадії цей стрес. Коли стрес тільки починається, він гострий — в перший день ніхто з нас не їв. Потім ми почали потроху адаптуватися. Згодом організм звикає, почувається в умовній безпеці. І тоді у нас прокидається апетит.

Якщо він не з’явився, ви належите до тієї другої групи, яка на стрес не їсть. Ви можете подумати, чим саме зараз надавати собі енергію: фрукти, чай, щось таке, що ви сильно любите й у вас на це зреагує організм.

Хто переїдає, ви у такий спосіб намагаєтеся зараз здобути собі гормон щастя — дофамін. Коли ми їмо, почуваємося щасливішими. Тому треба подумати: “Де цей дофамін я ще собі можу взяти?”

Тому що зараз ми в постійному стресі, навіть у фоновому. Піти прогулятися, зробити маленький ритуал, який нас заспокоює, попити кави, з кимось поговорити, Я, наприклад, телефоную людям або записую аудіо-/відеоповідомлення тим, кого люблю.

Так ми себе заряджаємо. Це впливає і на харчування. Тому що все в нашому організмі взаємопов’язано.

Читати на тему

Постійно хочеться щось жувати. Що таке емоційне переїдання під час війни та як з ним боротись

Емоційне переїдання — це не залежність від їжі, а більше як стара звичка на кшталт зрозумілого способу привести себе до тями, що закріпився у підсвідомості.

Як впоратися з ненавистю до окупантів? Як дати раду з гнівом?

Знову ж таки — дозволяємо собі емоцію, яку зараз відчуваємо. Ця емоція тваринна. У тварин є інстинкти. Ми теж маємо інстинкти. Вже потім у нас включається логіка та аналіз — це наші надбудови.

А ця ненависть — це інстинктивне почуття, яке допомагає нам захищатися. Ми його здатні перенаправити, куди можемо. Наприклад, на пости, на створення якогось контенту або на волонтерство. Тобто ця ненависть є нормальною, і вона допомагає нам вижити.

Якщо у тварини, наприклад, буде лише співчуття, вона не зможе захиститися від іншої тварини. Коли тривога і напруга знизяться, у нас знизиться і рівень гніву. Тоді ми повернемось до нормального стану. Не хвилюйтеся, це — тимчасово.

Фото: Alexey Furman/Getty Images

Емоційні гойдалки: від “я не витримую стільки болю” до “ми непереможні, попереду щасливе майбутнє” по кілька разів протягом дня

Ваша психіка працює на самозбереження. Вона насправді дуже розумна і гнучка, ми не маємо їй заважати. Спочатку ви поплакали, сльози допомогли знизити напругу. І добре, що ви собі це дозволяєте робити.

Потім починається ейфорія. Вона потрібна для того, щоб ви виконали те, що мусите. Бо для роботи необхідна енергія.

Зараз буденне просте виживання забирає дуже багато енергії. Через це відбуваються всі ці гойдалки.

Не доскіпуйтесь до себе. Дайте собі можливість плакати, коли вам хочеться. Лежати клубочком, коли вам хочеться. Радіти, коли вам хочеться. Навіть якщо ви не в Україні, ви все одно переживаєте всі ці емоції.

Як перейти від апатії до дії: нічого не хочеться, а працювати треба?

Я б тут радила маленькі кроки. Зараз дійсно немає сил на щось велике і масштабне. Розділіть те, що вам потрібно робити, на малесенькі частини, можливо, на дні.

Краще впорайтесь із завданням не протягом дня, а протягом тижня. Головне — почати! І коли ви зробите цей маленький крок, у вас з’явиться енергія. Це нормально, що в нас зараз апатичні, можливо, депресивні стани.

Під час такого стану дуже важливо зробити бодай один крок, щось маленьке. Наприклад, якщо у вас немає сил зробити зарядку, присядьте один раз.

Цей один разочок може дати вам поштовх. Якщо ви не можете почати працювати, розділіть завдання на маленькі дії. І зробіть одну з них. Так ви з більшою імовірністю завершите справу.

Як отримати безкоштовну психологічну допомогу?

0 800 211 444 — безоплатна та анонімна гаряча лінія, де працюють кваліфіковані психологи.

До речі, раніше ми зібрали список контактів українських та міжнародних психологів, які готові безкоштовно надавати психологічну підтримку нашим людям.