Що відбувається на передовій? Побачити та відчути це можна лише там. Коли твої очі засипає грунт від підірваних ворожих снарядів, коли земля дрижить під ногами, коли кожному смерть не спокійно дихає в потилицю, а дивиться прямо увічі.
Воєнні фотографи Костянтин і Влада Ліберови вже давно показали світу, що їм під силу задокументувати навіть найтонші почуття на фронті.
В постійному напруженні, адже будь-який рух, кожна помилка може стати останньою. Це те, що усвідомлює кожен, заїжджаючи на позицію.
Цього разу відважні творці поділились зі світом, як працює 28 окрема механізована бригада на Бахмутському напрямку та як бійці з гідністю тримають варту і не дають окупанту просунутись ані на міліметр.
Фотографи розповідають, що на нулі лунають постійні обстріли. Звучить не лише артилерія, але й стрілкова зброя, що не дає розслабитись. Тому пересуватись на позиціях потрібно з окопу в окоп — бігом та пригнувшись.
Робота захисників на цьому напрямку дуже непроста. Та попри усі складнощі вони мають позитивний настрій. Бійці 28 окремої механізованої бригади діляться, що найскладніше було взимку, адже холод — лютіший ворог, ніж навіть окупант. Мороз не відступає та не робить помилок.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Костянтин і Влада Ліберови (@libkos)
Допис, поширений Костянтин і Влада Ліберови (@libkos)
Костянтин і Влада Ліберови додають, що зараз боротись з погодою стало трохи простіше, але вночі ще буває морозно.
На позиціях в такій близькості від окупанта не буває тихо. Навіть в ті хвилини, коли не треба відстрілюватись — чутно гуркіт прильотів, або не стихає рація: наші постійно передають інформацію одне одному, щоб не зволікати й не пропустити рух ворога.
При цьому захисникам доводиться якось спати з розумінням, що менше ніж у 100 метрах від них ворог. Він озброєний та прагне забрати усе найдорожче — життя, родину, країну, рідні землі.
Ти прислуховуєшся до кожного звуку навіть коли все спокійно, адже саме затишшя на таких позиціях інколи лякає більше, ніж вже звичні обстріли та стрілкотня.
Разом за свободу б’ються абсолютно різні люди. Ліберови встигли познайомитись з айтішником, будівельником та навіть бійцем, який дистанційно навчається в аспірантурі.
Ці хлопці не надто цікавляться, як виглядають ті горезвісні стотисячні заробітні плати. Їх насправді тут гроші не надто цікавлять.
В окопі за 50-70 метрів від ворога матеріальне втрачає своє значення та набуває нових обрис. Сто тисяч тут — це постійні обстріли, сон із розумінням, що спиш поруч з ворогом, нескінченні бої та щохвилинний погляд в очі смерті.
Хлопці сміються, що немає таких грошей, за які нормальна людина готова добами мерзнути, не спати, і будь-якої хвилини ризикувати бути вбитою чи скаліченою. Лише за правду та за ідею можна вистояти. І вони стоять.
Костянтин і Влада Ліберови роблять часто одні з тих кадрів, які назавжди запам’ятаються кожному своїм болем. Читай історію втраченого життя від фотографів Ліберових.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!