Страшно, бо стріляють день і ніч: як проходить евакуація з Дворічної на Харківщині

З Купʼянського та Вовчанського районів, які після деокупації Росія обстрілює нещадно, триває евакуація. Останній тиждень, кажуть волонтери, кількість заявок значно зросла.

Ті, хто ще вчора категорично відмовлявся полишати домівки, тепер не мають вибору: після того, як російські набої руйнують їхні хати, люди поспіхом збирають речі й так само під обстрілами сідають у волонтерські буси.

Тепер лінія фронту проходить ледь не через селище Дворічна.

Дворічна

Загін евакуації харківського Червоного Хреста сьогодні їде на межу Харківщини та Луганщини.

— Напряму не проїдеш, тому що постійні обстріли, 4 км наскрізь… Ну бачать, бачать нас окупанти та обстрілюють, — каже водій евакуаційного автомобіля.

Навпростець від Купʼянська до Дворічної вже проїхати складно, але люди чекають: на сьогодні зо десять заявок.

Очільник загону евакуації харківської обласної організації Червоного Хреста Ігор Клименко називає кілька точок, куди сьогодні вони мають заїхати.

Дворічна, район. І Куп‘янськ, плюс Вовчанська громада. Теж саме. На жаль, збільшилось заявок.

Селище міського типу Дворічна — вже майже лінія фронту. Напередодні тут загинуло двоє мешканців, щодня росіяни знищують по кілька хат. Селищна голова Дворічної Галина Турбаба збирає в адмінбудівлі так звану планівку та розповідає волонтерам, де шукати людей на евакуацію.

— Поряд з цим будинком ці люди повинні зараз жити. — Вони у підвалі? — Ні, вони не живуть у підвалі.

Зв‘язку тут немає, навігатори не працюють. Єдиний варіант — лише стукатися у хати.

— Обстріли у нас щодня, і вони просто тривають безперестанку, і ми не розуміємо мети. Єдине, що ми думаємо, — це просто нас стерти з лиця землі, — ділиться Галина Турбаба.

У громаді, каже, лишаються зо 2000 люду, з них 132 дитини. Усі магазини та адмінбудівлі знищено, пошта не працює, світла, газу, води та звʼязку нема.

Евакуація

Троє перших людей на евакуацію. Усі — з однієї вулиці. Серед них є Сергій та Володимир Кутько — батько та син.

— Ми збираємося звідси виїжджати, бо тут просто пекло. Я прокидаюся серед ночі та кричу! — зізнається старший Кутько.

Як мала дитина кричить ночами. Він не може, розумієте? — каже його син.

Забрати людей не так легко — треба ще знайти потрібну адресу: вказівників нема, люди можуть бути у погребі й не чути. Доводиться сигналити просто посеред вулиці.

Стукаємо в хату: двері відчиняє жінка, за дверима — ховає дитину. Продовжує гупати, але вона каже — не поїде.

— Ви відмовляєтеся від евакуації? — питає волонтер. — Поки що відмовляємося, — чуємо у відповідь.

Це будинок, де мешкає родина з десятирічною дитиною. Волонтери приїхали сюди, маючи інформацію про те, що вони хочуть евакуюватися, але наприкінці мати просто відмовилася від виїзду. І такі випадки, коли волонтери, ризикуючи власними життями, потрапляючи під обстріли, отримують відмови — трапляються щоразу.

Читати на тему

Місто зруйноване на 100%! Усе про ситуацію у Бахмуті та інтенсивність боїв на Донеччині

Командирка мінометного взводу Ольга Бігарь на псевдо Відьма розповіла, яка наразі ситуація в Бахмуті.

Водій загону евакуації харківської обласної організації Червоного Хреста Євген Кириченко пояснює це страхом людей перед невідомістю.

Людський страх — це така річ, воно і в хаті лячно, і їхати кудись теж страшно. Я так зрозумів, що вони не дуже і бажали виїжджати.

Пересуватися вулицями Дворічної треба вкрай швидко. Працює реактивна артилерія, на іншій вулиці — вже дрон та міномети.

Волонтерка та мешканка Дворічної Наталія Куценко разом із сім’єю були у містечку до останнього. Та коли прилетіло у їхній дім, то уже не витримали. 

— Я не збиралася виїздити, бо щодня на роботі, і я потрібна була тут. Але моя сім’я вже не витримує. 

Свекруха жінки Антоніна Куценко ж розповідає: днями їхній дім розбомбила авіація. Вбило Наталчину матір, яка в цей час стояла за гуманітарною допомогою.

Якийсь час доводиться перечікувати у бомбосховищі.

У селі дорогою на Купʼянськ підбираємо ще одну жінку — їде сама, чоловік лишається.

— Не страшно вам тут лишатися? — Ну страшно, звісно. Воно день і ніч же гупає й гупає, стріляють.

Усіх евакуйованих волонтери розселяють у Харкові у студентські гуртожитки. Тут за ці місяці вже — сотні переселенців.

Влада України та волонтери вкотре закликають мешканців небезпечних регіонів та міст не нехтувати можливістю евакуації! Та довіряти варто лише надійним джерелам: як дізнатися про евакуацію з Херсонської, Харківської та Запорізької області, ми писали в іншому матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!